Краще мати пресу без уряду, аніж уряд без преси

Про те, як законодавчо регламентується робота засобів масової інформації у США, розповідає пані Вікторія Слоун, прес-аташе посольства США в Україні.

- Пересічні американці й навіть представники уряду свідомі того, що шанси дізнатися про справжній стан речей були б мізерними, якби уряд контролював подачу інформації.

Свобода друку стала загальноприйнятим принципом ще за часів колоніальної Америки. Станом на 1787 рік, коли у Філадельфії було скликано Конституційну конвенцію з метою створення Конституції Сполучених Штатів, у дев`ятьох із тринадцяти колоній преса перебувала під конституційним захистом. З метою забезпечення невтручання уряду у справи преси, невдовзі було прийнято першу поправку до Основного Закону, яка, зокрема, говорить: "Конгрес не може ... обмежувати свободу слова чи преси, так само як право людей проводити мирні зібрання та звертатися до уряду із висловленням претензій". Таким чином, свобода преси стала додатком до Конституції і одним із основних прав, які не може порушити Конгрес.

- Який приклад, на Вашу думку, найяскравіше ілюструє свободу преси в США?

- Приголомшливим результатом свободи слова у США став кінець президентства Річарда Ніксона в 1974 році. Його відставка значною мірою стала можливою завдяки тому, що преса вирішила простежити за розколом Демократичної партії, що стався 1972 року в штаб-квартирі цієї партії, розташованій у вашингтонському готелі "Уотергейт". Кількарічне журналістське розслідування так званого уотергейтського скандалу зробило непотрібним подальше розслідування та вживання відповідних заходів на рівні законодавчої та правової гілок американського уряду. Разом із представниками преси урядовці з`ясували, що адміністрація Ніксона порушувала федеральні закони, неправомірно використовуючи Департамент юстиції та представників податкових органів для придушення політичних опонентів та опозиційних до президента мас-медіа.

В остаточному підсумку 61 особа і 19 корпорацій були звинувачені у скоєнні злочинів, 18 членів адміністрації Ніксона, включаючи двох членів кабінету та чотирьох членів найближчої до президента Асоціації овального кабінету, були визнані винними або засуджені. Сам президент подав у відставку...

- Чи можлива у Вашій країні вибіркова економічна підтримка певних засобів масової інформації з боку держави?

- Американські правники дійшли згоди стосовно того, що в разі надання урядові права ліцензування або встановлення різних ставок оподаткування для видань, він дістане змогу впливати на прийняття редакторських рішень, недоторканість яких гарантується першою поправкою до Конституції. Уряд не має права покарати якесь видання запровадженням спеціальних податків чи, навпаки, надавати якісь пільги в оподаткуванні окремим газетам чи їх розповсюджувачам. У справі оподаткування до ЗМІ ставляться так само, як і до будь-якого іншого виду бізнесу. Американські мас-медіа та їхні допоміжні структури перебувають у приватних руках. Вони конкурують між собою і самі повинні дбати про виживання на ринку.

Згідно з американськими законами, уряд також не має права заборонити випуск нових видань, виходячи з того, що вони можуть опублікувати, або вживати ліцензійні заходи для контролю за тими, що вже виходять.

- Чи справді американці вважають, що судитися із ЗМІ означає марнувати час...

- Взагалі американці часто порушують справи проти засобів масової інформації. Проте американське правосуддя в кінцевому підсумку ігнорує величезну кількість випадків несерйозного та неточного репортерства для того, щоб захищати право відповідальних засобів масової інформації на максимально правдиве і об`єктивне висвітлення подій.

Преса є недосконалою інституцією в недосконалому світі, і вона постійно припускається якихось помилок. Проте американські закони захищають мас-медіа, бо якщо змусити пресу перестраховуючись, цензурувати саму себе, то громадяни країни будуть позбавлені інформації, необхідної для прийняття свідомих рішень.

Згідно з американським законодавством, будь-яка офіційна особа не може домагатися відшкодування збитків за наклеп, якщо вона не доведе в судовому порядку, що неправдива інформація була розповсюджена зловмисно або через зумисне нехтування правдою. І це є непохитним стандартом.

З другого боку, окрім такої риси як безстрашність, ЗМІ має бути притаманне намагання відповідально і об`єктивно висвітлювати обидва боки справи, і авторитетні американські журналісти дотримуються професійних норм етики. У США також існує прибуткова "жовта" преса, яка займається розповсюдженням часто недостовірних сенсаційних матеріалів. Основні ж газетні видання повинні відповідати за те, що друкують, інакше вони ризикують втратити коло своїх читачів, а разом із цим і здатність впливати на громадську думку.

Можна стверджувати, що в США преса справді є четвертою гілкою влади. У своєму ставленні до преси американці значною мірою керуються словами Томаса Джеферсона, який сказав: "Лише люди можуть бути єдиним цензором своїх правителів, але навіть їхні (людей) помилки спонукатимуть правителів до дотримання законних принципів їхньої конституції. Надто суворо карати за ці помилки - все одно, що чинити тиск на єдиного вартового громадянської свободи. Шлях, яким можна запобігти зловживанню владою, - це дати людям через громадські видання повну інформацію про те, що відбувається в країні. Оскільки основою нашого уряду є громадська думка, то його головне завдання - дотримуватися цього принципу. Якби я повинен був вирішувати: мати уряд без преси чи пресу без уряду, то я, ні хвилини не вагаючись, віддав би перевагу останньому".

Розмову вела Олександра ПРИМАЧЕНКО, "День"