Станіслав Лем: житель Вічності
Львів‘янина за народженням (сталося це 12 вересня 1921 року), лікаря за освітою і польського достойника культури за родом діяльності Станіслава Лема завжди вважали не лише письменником, а і філософом та футурологом. В останні десятиліття його життя – навіть передусім філософом та прогнозистом. Але навряд чи можна загнати творчість Лема та його спадщину до якоїсь однієї наперед визначених рубрик, як це нерідко робиться зараз: у гуманітарній науці – постмодерн або модерн, у красному письмі – екшн або сайенс фікшн. І так далі. Кожному – по рубриці, по футляру.
Проте Лем був Лемом. Він відверто насміхався з визначень, яке наліплювали на нього, особливо з терміну “постмодерн” і з класиків цього напряму, називаючи їх заідеологізованими штукарями й неуками. Втім, діставалося від Лема не лише їм. Свого часу він нещадно полаявся з американськими фантастами та їхньою асоціацією, звинувативши колег у бездуховності, гонитві за наживою й тупості. Діставалося від нього, особливо в останні роки, і польському народові за ті ж самі гріхи (чи єдиним промінчиком духовного світла у сучасній Польщі Лем, до речі, вважав щиру підтримку більшістю поляків українського “помаранчевого” пориву до свободи). Та й уся людська цивілізація теж діставала на горіхи. І головне – за нераціональну витрату часу як у масштабі масової людини, так і у масштабі всього людства. “Я ніколи не читав, щоб убити час, - говорив Лем. -Убити час – все одно, що вбити чиюсь дружину чи дитину. Для мене немає нічого дорожчого за час”.
Натомість у нього завжди були приязні стосунки з російськими письменниками та мислителями братами Стругацькими. Так само, як і вони, він почав із творення масштабних комуністичних утопій, причому так само, як і вони, вбачав у комунізмі не ідеологічну доктрину, а модель такого світу, в якому самому авторові хотілося б жити і працювати. Так само, як і вони, польський достойник прийшов до інших світоглядних настанов, ставлячи на перше місце людську гідність, відповідальність і свободу.
Як мислителя Лема завжди цікавили Інше та Іншість. У художніх творах він намагався знайти нові словесні засоби, щоб відобразити ту уявну реальність, з якою людина досі ще не стикалася на практиці. Так само у футурологічних та наукознавчих дослідженнях він прагнув не просто екстраполювання на день завтрашній якихось чинних тенденцій, а віднаходження зародків якісно нових явищ, про які сьогодні можна лише говорити на рівні абстракцій. Один лише приклад: 1961 року, одночасно з польотами Гагаріна й Титова та ухваленням нової програми КПРС, де ставилася мета за два десятиліття побудувати комунізм, Лем (тоді ще ніхто його не звав «геніальним») опублікував роман «Повернення з зірок». Роман розповідає історію астронавта Ела Брегга, який разом із екіпажем зорельота повернувся на Землю з космічної експедиції до зірки Арктур; для астронавтів унаслідок релятивістського уповільнення часу експедиція зайняла близько десятиліття, а на Землі минуло аж 127 років. На своїй планеті члени експедиції бачать майже ідеальне суспільство, без насильства і воєн, з високим рівнем добробуту і щасливими людьми, праця в житті яких займає малий сегмент, а різноманітні розваги – більш значний…
Утім, незабаром виявляється, що в основі нової цивілізації лежить процедура бетризації, яка нейтралізує всі агресивні імпульси в мозку людини і підсилює інстинкт самозбереження. Ба більше: сама думка про насильство вселяє членам цього суспільства граничну огиду, силу якої небетризованний людині неможливо зрозуміти. Бетризація доповнюється ретельно продуманою системою виховання, яка заперечує насильство, радикалізм у всіх формах, конфлікти як такі, спрямовує на уникнення всього, що може загрожувати людині як у фізичному, так і в психологічному сенсі. Людське життя (в тому числі й власне) – священне, відтак ним не можна ризикувати, піддавати його серйозним небезпекам.
Звісно, і в «новому пречудовому світі» трапляються екстремальні ситуації, коли бетризація стає на заваді; для цього передбачені спеціальні медичні засоби, які можуть тимчасово знати поставлені нею бар’єри (наприклад, коли йдеться про хірургів, що мусять виконати складну операцію, яка не під силу роботам). Але загалом необхідність бетризації у суспільстві не викликає сумніву і всі діти в обов’язковому порядку проходять через неї. А от на дорослих вона не діє, відтак астронавти стають «білими воронами» серед землян…
Але ось питання: хіба ризик, радикалізм, конфліктність пов’язані лише з насильством над людьми, лише з негативними соціальними процесами? Чи можливий розвиток науки, надто фундаментальної, без ризику і гострих конфліктів? Хіба спортсмен не ризикує собою і хіба часом він не завдає болю іншим? І хіба справжнє мистецтво не містить у собі радикалізм та виклик суспільству? Я вже не кажу про польоти до зірок, звідки повертається далеко не кожен…
Іншими словами, як відзначає Ел Брегг, бетризація фактично вбила у землян як прагнення, так і саму здатність до проривів у незвідане, до пізнання невідомого, до якісних змін засад життя. Воістину грандіозна економічна і технологічна могутність нової цивілізації витрачається на малі справи. Ні, якщо ви, хто повернувся із зірок (а це не одна експедиція), хочете знову вирушити у далекі мандри – ми забезпечимо вам цю можливість, Земля цілком спроможна на це. Але ставити якісь великі цілі, ризикувати досягнутим добробутом, відсутністю конфліктів і нашими дорогоцінними життями – пробачте, це неможливо у щасливому новому світі…
Скажіть-но, вам це не нагадує деякі процеси у розвинених країнах, що ми їх наочно спостерігаємо на початку ХХІ століття, і яких ще не існувало в 1961 році?
Отож тексти Лема вели мову про таке нове, яке здавалося відірваним від сьогодення. Але тим більшою ставала ціна його роздумів, де він прагнув не просто спрогнозувати конкретні відкриття та принципи дії якихось конкретних приладів, а дати картину іншого за своїми технологічними (отже, і соціальними) підвалинами світу цивілізації. У книзі “Сума технології”, поміж іншого, Лем веде мову про таку собі фантоматику, яка дає можливість створення своєрідного “коктейлю” з матеріальної та віртуальної реальностей, появу нової естетики та нових можливостей впливу на суспільство. Майже уречевлених фантомів ще немає, але кілька років тому надійшло повідомлення, наче японські дослідники навчилися будувати тривимірні рухомі зображення, вкраплені у реальний світ. Справа за звуком, запахом й іншими характеристиками цих фантомів, які вже ближчим часом дадуть змогу творення нових мистецьких жанрів. А далі, як то кажуть, буде щось вагоміше (Лем вважав, що гряде ледь не революція в міжособистих стосунках, в інтимному житті).
І ще одна цитата зі Станіслава Лема. “Без наукової освіти коментувати мої праці неможливо. Звідки невігласу знати, чи є представлена концепція моєю власною ідеєю, екстраполяцією чи кінцевим висновком з науково доведених фактів?”
Що цікаво: у Лема людина, яка діє в художніх творах, - то є нормальна, середня людина із середніми здібностями, в тому і сила її, і слабкість. Автор зовсім не виявляв межові можливості людини, як це робили інші: він виявляв силу норми, досліджував її. Бо ж сила генія або надлюдини безмежна, а тому, за Лемом, не дуже цікава. А от сила норми, сила середньої людини – це значно менш відома величина. Так само, як і загадка скомбінованих випадковістю звичайних речей.
А наостанок – знову цитата. “Багато хто вважає філософування нудним заняттям нероб. Але для того, щоб захопитися філософією, слід бути зачарованим нею, слід навчитися здобувати користь для себе з цього заняття. Потяг до філософування мусить бути бурхливо-пристрасним. Ті, кому такі почуття незнайомі, звісно, розчаруються у моїх творах”. Так говорив Станіслав Лем, скептик і раціоналіст, львів‘янин, поляк і житель Вічності.
…27 березня 2006 року Станіслава Лема не стало. А 4 квітня на краківському Сальваторському цвинтарі відбувся похорон. Церемонія була скромною, і чогось ніхто з представників тодішньої польської влади не вшанував її своєю присутністю. Загалом на цвинтарі у день похорону були присутні лише сім‘я Лема, його друзі та лише декілька шанувальників його таланту. То що ж, невже й справді немає пророка у своїй Вітчизні, навіть коли ця Вітчизна – вся планета Земля?..
