Марія Примаченко. Фантасмагорії
Проект «Марія Примаченко. Фантасмагорії» присвячений 110-й річниці від дня народження геніальної художниці можна побачити у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Про ювілейну експозицію розповіла куратор проекту і науковець музею — Олена Шестакова, яка 45 років досліджує творчий доробок славетної мисткині, аналогів якому немає ані в українському, ані в світовому мистецтві!
ВИШИВАЛЬНИЦЯ З БОЛОТНІ
Переглядаючи ювілейну виставку можна не тільки милуватися, дивуватись і зачаровуватися творами народної майстрині з Полісся, а й простежити її творчий шлях з 1936 до 1988 року.
У далекому 1936-му майбутня зірка народного мистецтва почала вчитись і працювати в експериментальній майстерні (потім стала називатися школою) при Київському музеї українського мистецтва на території Києво-Печерської лаври, куди потрапила волею долі. Адже талановиту вишивальницю із села Болотня на Київщині запримітила на базарі в Іванкові київська художниця Тетяна Флору, котра й запросила її переїхати до столиці.
СВИНЯ КРАСУНЯ. 1965. ПАПІР, ГУАШ
— Це був дуже цікавий період у житті художниці, що тривав кілька років. Майстернями опікувалися найкращі художники України — М. Рокицький, О. Петрицький, В. Касіян, М. Дерегус. Народним майстрам, зібраним з усієї України, давали фарби, аркуші паперу і можливість показати свою авторську самобутність, коректно направляючи її, — розповідає Олена Шестакова.
Експозиція знайомить відвідувачів з першими роботами тоді ще невідомої майстрині з Полісся, з яких вона розпочинала своє сходження на Олімп високого мистецтва і всесвітнього визнання. Це невеликі за розміром акварельні твори, на яких зображені «примаченківські» фантастичні звірі, птахи і квіти.
Спочатку свої картини Марія Оксентіївна ніяк не називала. Відповідно до задуму художниця вигадувала колір своїх персонажів — чорний, синій, фіолетовий», — пояснює науковець музею. Тож і перші твори мають відповідну назву — «Чорний звір», «Коричневий звір», «Червона мавпа».
МІФИ І ДІЙСНІСТЬ
Існує багато міфів щодо робіт Марії Примаченко. Ніби художниця ніколи не бачила звірів, яких малювала. Але, по-перше, її надихала природа рідного краю, а по-друге, вона, вочевидь, була в зоопарку і бачила крокодила, мавпу, лева. Адже під час київського періоду учасники майстерні не тільки займалися творчістю, а й відвідували столичні театри, заклади культури.
Справжній успіх прийшов до майстрині на Першій республіканській виставці народного мистецтва, що відбулась у 1936 році спочатку в Києві, а згодом у Москві, Санкт-Петербурзі і Парижі. На Міжнародну виставку в Парижі презентували найкращі твори українських митців, серед яких були 10 робіт Марії Примаченко. Нині вони зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва, а ювілейна виставка демонструє чотири з них.
З Києва не тільки розпочалося творче візнання поліської майстрині, але в столиці відбулися й щасливі зміни в її особистому житті. Після кількох вдалих операцій вона змогла ступати на обидві ноги. Адже до столиці Марія Оксентіївна приїхала на милицях — ще з дитинства хворіла на поліомієліт.
МІЛЬЯРДИ ЛІТ ПРОГУЛО, А ТАКИХ МАВП НЕ БУЛО. 1977. ПАПІР, ГУАШ
У київських майстернях вона зустріла свого земляка і майбутнього чоловіка — лейтенанта Василя Маринчука. У 1941 році народився їхній син Федір, але чи знав про це його батько, невідомо, адже на початку Другої світової війни він загинув у боях.
УПЕРШЕ ГОРТАЄМО АЛЬБОМИ
Малюнки Марії Примаченко воєнних років, на жаль, не збереглись. Але в кінці 40-х років вона зробила кілька альбомів, два з яких можна побачити на ювілейній виставці (в одному — 39, у другому — 40 малюнків). Вперше глядачі отримали унікальну можливість «погортати» ці альбоми за допомогою слайд-шоу.
До повнокровної творчої роботи художниця повернулася лише у 1959 році. В цей час, крім фантастичних істот з власними іменами — «Носороб-гадина», «Болотяний плазун», «Вовкулака круторогий», мисткиня починає створювати багатофігурні композиції, звертається до казкових тем.
— Роботи в цей період змінюють масштаб — вони намальовані на великих аркушах гуашшю, їх колір стає інтенсивним. Автор поєднує такі кольори, котрі професійні художники не стали б поєднувати. Але вона настільки відчуває нюанси кольору, що в роботах вони завжди узгоджені і доречні, — розповідає куратор виставки. — Часто «примаченківські» звірі розписані зірочками, кружечками, цяточками. Коли роздивляєшся таку роботу, стає зрозумілим, наскільки майстриня володіє народним відчуттям ритму. Дуже часто це йде від вишивки. Адже вона виросла на традиціях народного мистецтва. Батько Марії був тесля, а мама чудово вишивала.
ПРЕЗИДЕНТУ АМЕРИКИ
Цікавою особливістю творів народної майстрині, написаних у 1970—1980 роках — це пояснення, навіяні творами, приказки, присвяти, написані на звороті. Приміром, «Мільярди літ прогуло, а таких мавп не було», «Цей звір свариться, а його ніхто не боїться». Багато присвят написані лікарям, шахтарям, космонавтам із щирими побажаннями здоров’я і добра.
— Деякі з них можна прочитати на окремих виставкових планшетах. Цікавим, зокрема, є звернення до президента Америки, яке розпочинається словами: «Господін Рейган на цю картину подивися», а закінчується закликом: «З нами помирися, щоб на всій землі був мир». І дійсно, страшний звір, що уособлює атомну війну у виконанні Марії Примаченко, викликає справжній жах. «Вона не жила поза часом і не була відірвана від життя країни і цілого світу, — зазначає Олена Шестакова.
МІЛЬЯРДИ ЛІТ ПРОГУЛО, А ТАКИХ МАВП НЕ БУЛО. 1977. ПАПІР, ГУАШ
І хоча сьогодні на виставці інколи трапляються відвідувачі, котрі можуть кинути фразу на кшталт «Ой, і я так можу», вважаючи картини Марії Примаченко простими і дитячими, світ захоплюється її творами як серйозними і філософськими. «А від дитячого малюнка у неї хіба що світосприйняття», — зауважує пані Олена.
Це засвідчують численні виставки робіт геніальної українки, котрі в різні роки проходили у Франції, Японії, США і цьогорічні ювілейні заходи в Дніпрі та фінському місті Турку, де картини Марії Примаченко побачили майже 34 тисячі відвідувачів.
Нагадаємо, Марія Оксентіївна — одна з перших народних майстрів, котра у 1966 році стала лауреатом Премії імені Тараса Шевченка за серію робіт «Людям на радість». Вона багато працювала до останніх днів свого життя. Колекція із 650 її творів — це гордість Національного музею українського народного декоративного мистецтва, котрий багато зробив для того, щоб українці пишалися творчістю великої співвітчизниці, а її картини були знаними у всьому світі.
Виставка «Марія Примаченко. Фантасмагорії» триватиме до 25 березня.