Якщо стати обличчям до Дніпра на одній з доріжок парку, зліва від нас будуть атракціони та літній кінотеатр, а справа – дитячий майданчик, до якого ведуть вимощені бруківкою алейки, поруч стоїть майже готове приміщення вбиральні з оглядовим майданчиком на даху. Усе це – територія парку «Наталка» вздовж Оболонської набережної. Місцеві активісти умовно розділяють його на дві частини, якраз по згаданій нами доріжці проходить межа. У правій реконструкція уже триває, а ліва – в очікуванні змін.

Міський голова Віталій Кличко пообіцяв, що реконструкція центральної частини парку «Наталка» буде завершена до 20 травня, коли кияни відзначатимуть День міста. Зі столичного бюджету на ремонтні роботи виділено 18 мільйонів гривень. І це заслуга саме місцевої громади, котра кілька років тому взялась за грандіозні та вражаючі перетворення пустинної території у затишне і комфортне місце сімейного відпочинку. Недарма за девіз взяли слоган – «Натхненні відпочинком». Як усе починалось, які перепони подолано та з якими сюрпризами зустрічатиме своїх гостей оновлена «Наталка» - дізнавався «День».

ІСТОРІЯ ПРО 7 ТА 12 ГЕКТАРІВ

Наше місце зустрічі з активісткою ГО «Парк Наталка» Богданою Бесчасною – якраз на умовній межі між двома частинами парку. Між собою оболонці звуть ці ділянки «на семи» та «на дванадцяти гектарах». Наша співрозмовниця нагадала, що у 2003 році мерія закріпила за  територією вздовж Дніпра від затоки Волковате аж до масиву на вулиці Героїв Дніпра статус паркової зони. Однак за часів мера Леоніда Черновецького, коли землі зелених зон роздавались за безцінь, майже половину парку, а саме сім гектарів, місто передало в оренду комунальній компанії «Київміськбуд-1» під будівництво спортивно-торгового комплексу.

Однак у цьому урочищі неможливо щось побудувати, пояснювала раніше активістка ГО «Парк Наталка» Наталя Манюк, передусім через постійні підтоплення території, тому приватна частина парку ставала занедбаною. Небайдужі оболонці вирішили повернути цю землю до комунальної власності, паралельно наводили тут лад, організовуючи толоки, суботники, висаджування квітів, дерев та просто влаштовуючи дружні посиденьки.

Лише торік Київрада прийняла рішення про надання території статусу парку та повернення семи гектарів зеленої зони до комунальної власності міста. Тепер активісти чекають, коли цю землю візьме на баланс КП «Київзеленбуд», а далі будуть реалізовувати тут черговий етап «зелених» перетворень. Також хочуть об’єднати повернуті місту сім гектарів із 12 гектарами, які офіційно звуться парком «Оболонь» в урочищі Наталка, щоб у підсумку все це іменувалося Наталчиним парком.

«Навіть зупинку громадського транспорту вже перейменували у «Парк Наталка». Наталя Манюк, наша головна активістка, займається спілкуванням із чиновниками, вона має цим питанням зайнятись, - ділиться планами Богдана Бесчасна. – Я більше займаюсь питаннями, пов’язаними з архітектурою, які ліхтарі поставити чи таблички про те, як поводитися у парку. Ми такі правила розробили і вирішили, що вони будуть без слова «не», приміром, «Асфальт для машин», «Газони для людей» або «Ми віримо – ти влучиш», це біля урни для сміття».

«Я НА ДЖОМОЛУНГМІ»

Попри ремонтні роботи, центральна частина парку уже живе своїм життям, тут гуляють мами з дітками, приходять закохані, щоб зустріти захід сонця. Офіційно ж, за даними прес-служби КМДА, місцевим треба потерпіти ремонтний дискомфорт до початку літа, доки  прокладуть кабель, збудують автономну електростанцію для освітлення, завершать мощення доріжок (ми бачили, що кучугурки тротуарної плитки стоять в очікуванні), змонтують систему автополиву для газонів, облаштують міні-поле для футболу, встановлять альтанки та розмістять відеокамери. Деякі з елементів проекту реконструкції стали приводом для справжніх баталій між місцевими жителями.

«Ось ця алея, яка вестиме до дитячого майданчику, була каменем спотикання, - розповідає Богдана, показуючи на місце майбутньої стежинки. –   Ми рік спостерігали за тим, що не вистачає ще однієї алейки, а в проекті її не було. До дитячого майданчика люди протоптували територію по газону, ми зрозуміли, що ця доріжка просто необхідна, але її ширину ми звели до мінімуму, щоб не забирати багато місця, під нею будуть проходити кабелі поливу, з іншого боку буде освітлення. Ще однією темою непорозумінь став фонтан при вході в парк. Він був а-ля-радянським, на його обслуговування ішло по кошторису 100 тисяч гривень щомісяця, після опитувань та зустрічей із мешканцями таки відмовилися від нього, зараз там клумба  (на ній квітнуть тюльпани, а громада мріє посадити тут ще ялинку – Авт.). Також прибрали з проекту кругову площу для концерту, бо парк все-таки невеликий, і тут часто гуляють мами з дітками, лишили тільки головні елементи. Також лишили три альтанки із запланованих чотирьох, одна з них технічна, під нею знаходиться водозбірник, бо по території іде автоматичний полив, без нього трава буде жовтою. І ми бачили, що просто не вистачає зон, де можна сісти відпочити та подивитися на Дніпро. А коли тільки починали лити кільця для альтанок, люди ходили вже всюди, діти підкорювали каміння на березі, пригадую, як один хлопчак кричав: «Я на Джомолунгму заліз!».

«ПОЧИНАЛИ ІЗ МАЛЕНЬКИХ КРОКІВ ТА МАЛЕНЬКИХ БЮДЖЕТІВ»

Чому виникало багато спірних питань, пояснити просто. Проект реконструкції «Наталки» був затверджений ще у 2008 році. Коли настав етап реалізації, за цей час Оболонська набережна змінилась до непізнаваності, зокрема, обросла симпатичними житловими багатоповерхівками та котеджами, і проігнорувати думку нових мешканців було б неправильно. Активісти ГО «Парк Наталка» намагалися максимально врахувати позицію оболонців, а також розбурхати їх та включити у життя оновленого парку.

«Особисто я займаюся цим більше, ніж два роки, - пригадує Богдана. – Було таке, що ночували за проектами, прибираннями, всю теплу пору року проводили тут вечори, то висаджували квіти, то поливали, то прибирали. Усе починалося із маленьких кроків та маленьких бюджетів. Спочатку відновили сходи, встановили найбільшу карту із мозаїки, провели ярмарку, мешканці цим зацікавились, і так все пішло далі. Всю минулу осінь та зиму ми вирішували з чиновниками, що, де і як втілювати, олівчиком креслили, що лишити, а що додати. Відкриття центральної частини парку – це перша черга реконструкції, далі будемо займатися рештою території, тобто це робота на роки».

«Наша команда – це осіб десять, але працюють здебільшого місцеві мешканці, вони стали активними, і це було нашим головним завданням, щоб розбурхати місцевих. Як ми раділи, коли відучили їх від мангалів, тепер усі приходять з підстилками і сідають просто на траву, - усміхнено розповідає далі активістка. – Ми показали, що активісти – це буфери між мешканцями та владою, які можуть щось пропонувати, і виходить конструктивна робота».

ПРОСТІР ДЛЯ КРЕАТИВУ

Команда Наталчиного парку нещодавно отримала відзнаку від КМДА за внесок у розвиток міста. У цьому не бачать нічого надзвичайного. Як каже Богдана, просто треба не тільки говорити, що б хотілося бачити у своєму мікрорайоні, а ставати до роботи. Щодо парку «Наталка» мають конкретний план та безліч ідей, які потихеньку втілюють одна за одною. Деякі з них місцевим припали до смаку, приміром, ліній кінотеатр. До травневого відкриття його розширять, зроблять більше місця для глядачів, приєднають до комунікацій – і ласкаво просимо на сеанси.

«Раніше приходили мешканці і скаржилися, що від кіно гучно. А тепер всі чекають відкриття. Ми ж вибираємо фільми для перегляду через опитування у соцмережі. Я перший раз тут подивилася «Сніданок у Тіфані», був шикарний захід сонця, пледик, наша компанія, і все це під відкритим небом, відразу згадалося дитинство, - пригадує Богдана. – Ми визначилися, що тут не буде супермайданчиків з концертами, це буде комфортна зона для сімейного відпочинку. Ми хочемо тут проводити скульптурні змагання, хочемо мати арт-зону для художників. Із травня на набережній буде виставка робіт, такий собі міні-Андріївський спуск. Хочемо десь поставити книжковий автобус. Може, організуємо сніданок на траві. І мені здається, що ця робота ніколи не закінчиться, бо парк динамічний».

Креативно та неординарно підійшли активісти навіть до оформлення вбиральні. Будівля буде одноповерховою, матиме технічне приміщення, електрощитову та по шість кабінок для жінок і чоловіків. Крі цього, планують поставити пеленальний столик, а ще аптечку на всяк випадок, кулери з питною водою та навіть столики з дитячими підгузками.

МРІЇ БОГИНІ ВОДИ

Парк «Наталка» став для активістів місцем, де можна втілити власні мрії. Богдана, як богиня води, хоче облаштувати дерев’яну доріжку уздовж Дніпра, і на кожній зустрічі із представниками КП «Київзеленбуд» озвучує цю ідею.

«Мрію, щоб кесон, який зараз у приватній власності, перетворився на простір для картин, щоб була міні-сцена для джазу. Мрію, щоб була нормальна зона для рибалок, облагороджена територія, щоб вони навіть проводили змагання між собою. Я дуже люблю скульптури, які вписуються у середовище. Оскільки це парк сімейного відпочинку, то було б цікаво зробити каркасного динозавра між дерев, метрів три-чотири висотою, провести підсвітку, тобто хотілося б наситити парк якимись смаколиками. А ще зробити скейт-майданчик під мостом і баскетбольне кільце для молоді, бо у нас взагалі не має якихось майданчиків для підлітків, їм дійсно нема куди прийти, щоб поспілкуватися».

Якщо всі задумки активістів «оживуть», місцевим мешканцям можна позаздрити. Адже матимуть під боком шикарну зелену зону, навіть не скажеш, що колись тут був пустир, а про місцину складали моторошні легенди…