Після бурі
Ранок після вчорашньої пісочної бурі.
Надворі ще відчувається запах горілого, але вже нема такого вітру та пилу. У дворі мого будинку з машини фермери продають молоко, сир та якусь зелень. Не встиг вийти з двору, побачив поліцію. Хтось з сусідів виявився пильним. Сфотографував здалеку, здається, поліція мене не помітила та, сподіваюсь, що штрафів їм не випишуть.
Вчорашній вітер розкидав по всьому місту сміття зі сміттєвих баків та додав роботи двірникам. Скрізь під ногами пакети, упаковки, навіть маски. Хоча вітри трапляються досить часто і таку картину можна бачити майже кожного тижня, але сміттєві баки і далі залишаються відкритими всім вітрам. Під ногами повно пилу. Вітер вчергове порозносив пісок та землю з відкритих ґрунтів.
Мій двір - яскравий приклад як не повинно бути: майже всі газони знищені автомобілями. Всім зручно ставити машину під вікнами. І таких дворів у Києві більшість.
На правому березі картина трохи інша - небо без хмар, пилу немає. Особливо помітний контраст між берегами з-під монументу Батьківщини-Матері. Ніяк не звикну до порожнього Дніпра - не те, що жодного корабля, навіть човника немає.
Зараз мандрівки містом крім прив’язки до АЗС, де є туалети, мають й інші вибрані місця. Кав’ярні. Їх небагато, і навіть якщо не хочеш кави, все рівно тягне. Замовляєш по телефону, тобі виносять в пакетику стаканчик кави. Навколо часто ні душі. Світить сонце. Відчуваєш приємну втому від ходьби, насолоджуєшся смаком. Київ хоч і великий, втім, коли пройдеш за день 14-16 кілометрів у пошуках вдалого кадру, то виявляється, що пройшов майже все місто.
Але все одно є що нового відкривати.