У кадрі – магічний реалізм
Десь у середині 1980-х років видання «Советское фото» надрукувало кілька дуже нехарактерних робіт. Як згадує мистецтвознавець і художник Гліб Вишеславський, це були знімки викинутих речей, зокрема — білі металеві медичні шафи з розбитими скляними полицями на тлі темного осіннього пейзажу. Автором світлин був львів’янин Михайло Французов.
«Цей журнал, «Советское фото», був офіційним, там показували досягнення будівництва соціалізму, а фотографії Французова відображають внутрішній настрій, побудовані на дуже індивідуальних станах, — ділиться Гліб ВИШЕСЛАВСЬКИЙ. — Цей неповторний стиль зберігся до сьогодні». Побачити і відчути стиль Михайла Французова можна на виставці «Indigoterra» (тобто, «Земля індиго»), що триває в київській галереї ART 14.
Світлини в експозиції — з кількох серій, створених в останні роки, після тривалої перерви. «З часом Михайло Французов змінювався і за технікою, і за сюжетами, але завжди в його роботах є особливий авторський погляд і увага до суто художніх речей, таких як зернистість, поверхня. Для нього велику цінність має зерно плівки. Він довго не хотів переходити на цифрову фотографію, бо там цього немає. Ще для нього важливі композиція, колір, — коментує Гліб Вишеславський, який також є куратором виставки «Indigoterra». — Якщо порівнювати Французова з художниками, то він найближчий до неофіційних, чию творчість називають «тихим живописом». Митці цього кола — Галина Григор’єва, Зоя Лєрман, Ірина Макарова-Вишеславська, Валерій Ласкаржевський. Потім у Михайла Французова був кінематографічний період, він вчився на оператора. Після був етап творчої невизначеності, він казав, що не хоче переходити на цифру, а з плівкою все вже закінчилося. Але в останні кілька років зробив серії, які ми і виставляємо».
Родина на березі ставу, чоловік, що висунув голову з води і завис, наче у нірвані, ковдра туманів, крізь яку проглядають вогники ліхтарів — звичайне буття, переосмислене Французовим, стає сюрреальним і набуває магічності. Зовнішній прояв цього — плями «хімічних» кольорів. Червоні губи чи ґудзик, кислотно-зелений рятувальний круг — ці елементи стають свого роду порталами у світ, створений митцем.
«Михайло Французов використовує негативи, оцифровує їх і додає колір, — продовжує Гліб Вишеславський. — Його роботи складаються з кількох шарів. Один — це максимально реалістичне зображення, інший — перехід в умовність, в інший світ. Цей світ непевний, створюється штучно, як і «хімічний» колір, що накладається на реальне зображення. Виходить стереоскопічне бачення, яке є узагальненням авторського сприйняття світу».
«Для мене роботи Михайла — наче графічні аркуші. Таке відчуття, що це пастель на чорному папері. Хоча для Михайла важливо, щоб фотографія залишалася фотографією, — зазначає Катерина БОРИСЕНКО, засновниця галереї ART 14. — Одна з робіт взагалі нагадує мені «Сніданок на траві» Едуарда Мане у сучасному прочитанні. Такі прості люди, яких начебто мільйони, і пес з надзвичайним поглядом, через якого в роботу входить світло. Михайло дуже поетичний. Він бачить красиве навіть у найбільш звичайному».
Митця вирізняє делікатність. Катерина Борисенко розповідає, що Михайло Французов ніколи не фотографує людей «у лоба», тільки зі спини чи збоку. «Майже завжди його герої живуть своїм життям і не бачать, що їх знімають, — говорить Катерина. — Це і цінно — він ловить крупиці щастя, простого і людяного».
Виставка «Indigoterra» триває в галереї ART 14 до 3 грудня.