«Поріг страху»

Учора в районних судах Мінська почалися судові процеси у справах 65 людей, затриманих 25 березня під час акції опозиції, приуроченої до 90 річчя Білоруської НародноїРеспубліки. За даними МВС, затримано 80 учасників маніфестації, за словами правозахисників — близько сотні. Вони обвинувачуються за статтею про порушення порядку організації та проведення масового заходу. Ця стаття передбачає попередження, штраф або адміністративний арешт.

Як повідомив міністр внутрішніх справ Білорусі Володимир Наумов, підставою для затримання стало «злісне непідкорення вимогам співробітників міліції, а також чинення активного опору співробітникам правоохоронних органів». Влада заздалегідь повідомила організаторів про заборону проводити мітинг у центрі столиці, на площі Якуба Коласа, і запропонувала маніфестантам зібратися на віддаленому від людних місць майданчику. Лідери опозиції не погодилися, і про це також було відомо за кілька днів до призначеної дати.

У різних місцях у центрі Мінська групам демонстрантів вдалося розгорнути заборонені в Білорусі національні біло- червоно-білі прапори, а також прапори Євросоюзу, скандувати неприємні владі лозунги. Усього, за оцінками спостерігачів, у вуличних маніфестаціях увечері 25 березня в столиці Білорусі взяли участь близько 5 тис. осіб.

Маніфестанти вимагали звільнення Олександра Козуліна, екс-кандидата в президенти Білорусі, заарештованого й засудженого до п’яти з половиною років позбавлення волі за організацію вуличної акції в такий самий День волі два роки тому (25 березня 2006 року).

Це свято опозиція Білорусі відзначає масовими акціями з моменту проголошення республікою незалежності після розпаду Радянського Союзу. Білоруська Народна Республіка (БНР) проіснувала менш ніж рік, але уряд БНР у вигнанні досі працює за межами країни.

Акції в день 90-річчя Білоруської Народної Республіки пройшли в ряді європейських столиць, а мер Нью-Йорка Майкл Блумберг оголосив 25 березня 2008 року «Днем БНР» на території американського мегаполісу.

КОМЕНТАР

Анатолій ЛЯБЕДЬКА, лідер Об’єднаної громадянської партії, голова національного комітету Об’єднаних демократичних сил Білорусі:

— Перед святом я говорив, що на День волі будуть червоні гвоздики на білому снігу, а виявилося, що на білий сніг пролилася червона кров. Чому так сталося? Тут кілька причин. По-перше, влада почуває себе дуже дискомфортно, є серйозні проблеми в економіці, соціальній сфері. Невдоволення серед народу зростає. Останнім часом стався відкритий конфлікт зі США, і можна прогнозувати, що зіпсуються відносини і з Європейським Союзом. Лукашенко зараз намагається позиціонувати себе як людину, яка контролює ситуацію в країні. А контролювати він її може лише за допомогою силових структур, що вчора й було продемонстровано. Практично в усіх судах Мінська зараз починаються судові процеси. Символічно, що вчора Лукашенко проводив форум з усіма суддями країни і говорив про те, що треба більше уваги приділяти людині, що потрібно повернуться обличчям до громадянина. От подивимося, до чого вони повернутися. Я впевнений, що в судах буде працювати конвеєр, і ті, хто потрапить сьогодні до суду, отримають тюремне ув’язнення.

Опозиція в Білорусі наразі розділена на дві частини. Є опозиція вулиці й опозиція кухні. Опозиція вулиці налічує загалом кілька десятків тисяч активних людей, які подолали поріг страху, які не бояться виходити й на заборонені акції. А от опозиція кухні — це без перебільшення дві третини населення. Це люди, які висловлюють невдоволення, але поки що далі кухні воно не розповсюджується. Ми маємо радянську систему, в якій головним союзником Лукашенка є страх. Другий чинник — це фінансово-економічна залежність громадян Білорусі від президента. 80% людей свою зарплату й пенсії отримують у Лукашенка.

Олександр Лукашенко — наш перший «хомо совєтікус». Він робить все можливе, щоб не було народу Білорусі, а був радянський народ. Для Лукашенка та його оточення початок історії Білорусі — це 1994 рік, коли він був обраний президентом. Щонайбільше, він ще може погодиться, що була Велика Вітчизняна війна, інше заперечується. Але «лукашенки» приходять і йдуть, а такі події, як 90-річчя Білоруської Народної Республіки, залишаються.