Мій будинок — мій «острів безпеки»

Здрастуй, газето «День»!

Прочитавши статтю «Педрада на Титаніку», я вирішила поділитися з вами своїми думками про причини зла. Я хочу звернутися до батьків.

Ви ніколи не задумувалися про те, як і чому народжується зло? Може, воно живе у людині з самого народження або ж вривається згодом у її життя. Певна річ, кожна мати і кожен батько намагаються захистити свою дитину від зла. Та, на жаль, не у всіх це виходить, адже зло може чинитися навіть в отчому домі. Коли дитина у чомусь провинилася, то мати (батько) за звичкою дає «вилясків» по потилиці, або навіть ставить у куток. Саме це і породжує у дітях зло, ненависть. Численні дослідження довели, що дітей краще не бити, а поговорити з ними. Та навіть це не вбереже ваше чадо від зла.

Чи можна назвати ваш дім «острівцем безпеки», місцем, куди діти можуть прибігти, як в укриття? У світі багато зла, неправди і нечестивості. Дітям необхідне місце, куди б вони могли повертатися, щоб знайти безпеку, впевненість і любов. Ви повинні охороняти ваш «острівець»: не можна дозволяти будь-кому у вашому будинку пити алкоголь, лаятися, брехати, шахраювати, красти, битися.

У школі ваші діти чують і бачать різне. Можливо, у них виникають проблеми однокласниками або з учителями. Може вони будуть розчарованими або душевно зраненими. Тому вони повинні мати можливість прийти додому і мати прощення, розуміння і зцілення. Зробіть ваш дім «острівцем миру і відновлення».

Яке місце у вас вдома займає телевізор? Адже ви відповідальні за все те, що діти беруть звідти. Це не означає, що ви не повинні взагалі допускати дітей до телевізора. Але багато телепрограм заповнені насильством, сексом, окультизмом. Багато дітей намагаються уподібнитися тому, що бачать і чують. Вони думають: «Якщо я палитиму, я буду крутішим за всіх». А ви ж так хочете уберегти ваших дітей від дурощів. Стежте за тим, що ви говорите вашим дітям. Не називайте їх безглуздими або неосвіченими, бо це осяде у їхнiх серцях, і вони стануть тими, ким ви їх називаєте.

Шановні батьки, коли ви припускаєтесь щодо ваших дітей помилки, не соромтеся сказати: «Вибач, я був (була) неправий (неправа) щодо тебе» або «Я не досить зрозумів (ла) ситуацію. Будь ласка, пробач мене».

Не забувайте цю останню частину, прошу вас. Буває, що ви караєте незаслужено або помилково. Попросіть тоді у дітей вибачення. Вони вже зрозуміли, що ви недосконалі, вам не треба тримати марку! Вони поважатимуть вас набагато більше за вашу чесність.

Бажаю успіху!

З повагою, Ганна НЕКРЯЧ,
учениця 8-го класу Київської СШ № 200