Дорогий політ

Ще наприкінці позаминулого року голова Херсонської ОДА Микола Костяк почав публічно говорити про відродження місцевого аеропорту з допомогою інвестицій з бізнесу, державного та обласного бюджету. У 2013-му на території летовища почалися позитивні зрушення: ремонтні роботи на злітній смузі та в приміщенні аеровокзалу. В аеропорту з’явився навіть власний сайт. А тим часом Микола Костяк дедалі частіше заявляв про регулярні рейси до Москви, Києва, Стамбула. Втім, поступово, тема «дорогої іграшки губернатора», як її встигли назвати в Херсоні, зійшла з новинних стрічок і телесюжетів. Щоправда, з кінця липня по вересень минулого року до російської столиці таки відправили декілька рейсів. Але невдовзі їх закрили. А з новими закордонними або вітчизняними перевізниками домовитися не вдалося. Відтак, аеропорт «Херсон» наразі обслуговує лише чартери.

Але на останній минулорічній сесії обласної ради, за зверненням ОДА, депутати внесли зміни до обласної програми відновлення авіаційної діяльності та розвитку аеропорту «Херсон» на 2013—2015 роки. Так, відповідно до цього документа, у 2014-му на аеропорт планується виділити трохи більше 66 мільйонів гривень. Для порівняння, минулого року було освоєно лише 10 мільйонів. За оновленою програмою, найбільше коштів планується витратити на створення митного ліцензійного складу, відновлення покриття злітно-посадкової смуги та відновлення світлосигнальної системи. Основні джерела фінансування — держбюджет (30 млн), кошти інвесторів (26,5 млн) та бюджет області (7,4 млн). Як для невеликого обласного центру, названі цифри — доволі відчутна сума, яка могла б допомогти в різних галузях економіки. Натомість обласна влада вперто намагається відновити роботу саме аеропорту. Та чи є в цьому така необхідність для Херсонщини? Як зменшити витрати на аеропорт з бюджету? І наскільки реальним є виділення таких коштів на цей об’єкт, зважаючи на непросту економічну ситуацію в країні? Про це «День» запитав у екс-губернатора Херсонської області, заслуженого економіста України Бориса СІЛЕНКОВА.

— Чи потрібен аеропорт для розвитку області? Однозначно — так. Ще в 2006 році розроблявся проект стратегічного розвитку нашого краю, в якому науковці одним із основних об’єктів визначали аеропорт, — говорить Борис Сіленков. — Чому? Візьмемо до прикладу проект унікального лікувально-відновлювального центру в Генічеську, авторства відомого професора Володимира Козявкіна. Там побували представники багатьох країн, вони дуже схвально відгукувалися про центр. Але подивившись на методи лікування, унікальні грязі, природу, вони одразу питали: де найближчий аеропорт? Світ розвивається, дає нові умови комфорту. Люди не хочуть їхати до місця реабілітації 200 кілометрів від Миколаєва чи Сімферополя. Тому питання «повітряних воріт» дуже важливе для Херсонщини. Інша справа — за яку ціну. Озвучені сьогодні витрати — доволі великі. Наприклад, це відновлення кількох десятків дитсадків у містах і селах... На мою думку, аеропорт не повинен бути соціальним проектом і фінансуватися з бюджету. Це, передусім, бізнес-проект, який має приносити прибуток, а не стати черговим збитковим комунальним підприємством. В Херсоні ніяк не виведуть з банкротства КП «Херсонелектротранс», але легко даються десятки мільйонів на аеропорт. Погляньмо на аеропорти інших областей: Львів, Черкаси, Миколаїв — вони теж збиткові, вони теж є проблемою, над розв’язанням якої треба працювати в уряді. Але ж потік людей до Львова та Херсона не порівняти. Тому варто шукати надійного інвестора, який би взяв на себе відповідальність підняти цей об’єкт до належного рівня сервісу. Але інвестору дуже важливі гарантії, що через 5—10 років нова влада не скасує рішень попередньої і не забере в нього цю справу. До речі, так уже відбувалося з нашим аеропортом. У 2006 році облрада прийняла один інвестиційний проект, а 2010-го новий депутатський корпус кардинально його змінив. До того ж аеропорт — складна інфраструктурна одиниця, яка може почати приносити прибуток лише через 10—15 років. Важливо також, щоб домовленості з інвестором були прозорі й легко контрольовані депутатами, щоб представник бізнесу був відповідальним перед громадою. Тому треба мати механізми впливу, наприклад, земельні відносини. Щодо названих 66 мільйонів, то наразі важко оцінювати, чи будуть освоєні ці кошти у новому році, адже державний бюджет ще не ухвалено.