Профіцит електроенергії – теж загроза

«Є певні заходи, якими можна стимулювати експорт. Тобто тим, хто збільшуватиме обсяги експорту, необхідно піти назустріч з погляду тарифу, за яким вони купують електроенергію, — сказав голова Міненерговугілля журналістам минулого тижня, проте одразу показав, що насправді це не рішення: — Але однозначно — не на збиток «Енергоринку».

А хто ж тоді заплатить за чужі пільги? Схоже, міністр не проти перекласти їх на громадян країни та її занепадницьку промисловість. Він також вважає, що на обсяги експорту електроенергії може позитивно вплинути девальвація гривні, повідомляє Інтерфакс Україна. Дякуємо, пане міністре, цього нам не треба.

Проте експерти вважають, що міністерству просто слід навести на ринку лад, який професіонали називають балансом. Радник міністра Сергій Чех звертає увагу на те, що із завершенням будівництва ЛЕП-750 Рівненська АЕС — Київська підстанція в енергосистемі країни знято мережеві обмеження. Тепер актуальнішими стали балансові обмеження. На його думку, проблеми балансування будуть особливо істотними під час весняної повені, що за прогнозами не буде дуже великою, але «в певний період буде важкий баланс». Він наголошує на необхідності ухвалення державних регуляторних рішень щодо експорту електроенергії, але зазначає, що найтяжчі наслідки мало скорочення споживання енергії для теплової генерації (торік виробництво електроенергії впало на 11%, а всього за 2014 і 2015 роки — на 15%). І найбільших втрат зазнала, на думку Чеха, вугільна генерація. У неї обсяг виробництва за два роки впав на 27%.

«Зараз відбувається провал споживання електроенергії вночі, — розповідає заступник міністра Олександр Светелик. — Різниця між обсягом споживання за потужністю між ніччю й днем доходить до 7 мільйонів кіловат. Це змушує нас розвантажувати атомну енергетику. На зниженні споживання (проти минулого року на 12—15%) позначається також анексія Криму й війна на Донбасі».

«Спотворення системи споживання електроенергії, — продовжує Светелик, — неабияк позначається на структурі її вироблення. Запаси вугілля перевищують 2,7 мільйона тонн. Цього вистачає. Але біда в тому, що треба розвантажувати атомні блоки, які дають на ринок дешеву електроенергію й допомагають утримувати тарифи на електроенергію як на ринку, так і для споживачів. Шукаємо шляхи заміщення втраченого споживання, зокрема вночі».

«Експорт для нас — це теж додаткове споживання, — говорить заступник міністра. — Коли ми входили в зиму, то максимально його обмежили (за винятком Бурштинського острова, що працює на вугіллі Львівсько-Волинсього басейну), звели нанівець експорт до Білорусі й Молдови. Зараз ми його намагаємося запустити. Важко сказати, що вийде: на нашому ринку ціна досить висока, а там попит на дешевшу».

Голова Конфедерації вільних профспілок і Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець наголошує, що видобуток енергетичного вугілля у країні зменшився лише 2015 року на 38,8%. Така ж динаміка була й протягом двох попередніх років. «Якщо не зупинити цю тенденцію, — говорить профспілковий лідер, — то вугільна галузь в Україні буде знищена. І якщо нарешті почнеться підйом економіки, то ми будемо вимушені купувати вугілля удвічі дорожче. Причому не завжди якісне. Наприклад, польське вугілля за якістю значно гірше, ніж українське». «А головне, — продовжує Волинець, — люди будуть викинуті на вулицю. Зупинятимуться й блоки теплових електростанцій. І там теж почнуть звільняти людей. Причому це може статися найближчим часом».

«Якщо у нас зараз у резерві щодня стоїть від 20 до 30 блоків і стільки ж, а може, й більше — в ремонті, то не лише на сході України, а й у центрі, в Харківській області, а також у «Західенерго» можуть початися масові звільнення працівників, — прогнозує лідер профоб’єднання. — Суспільству, губернаторам, мерам міст, де міститься теплова генерація, слід замислитися, як бути. Має замислитися й Міністерство енергетики, й Кабінет Міністрів, якою має бути їхня роль. Адже якщо ми бачимо падіння споживання електроенергії торік майже на 18% у зв’язку з падінням промислового виробництва, то не варто чекати зростання промисловості цього року, а отже, й споживання електроенергії. Це речі взаємозв’язані. Якщо в країні не буде електроенергії, то не буде й підйому економіки».

Експерти сходяться на думці, що розв’язанням проблеми профіциту електроенергії в Україні має стати програма Міненерговугілля з нарощування експорту. Зокрема, заступник голови Всеукраїнської енергетичної асамблеї Юрій Саква пропонує вирішити це питання за допомогою одного рядка в законі про енергоринок, де йтиметься, що в ньому працює вся електрогенерація, окрім другого блоку Хмельницької АЕС, який можна спеціалізувати виключно на експорті. Таку можливість ніхто не виключає, але фахівці галузі кажуть, що для цього необхідні економічні розрахунки й дослідження. А крім того, міністерству, мабуть, шкода віддавати цей блок під експорт, оскільки він, єдиний з усіх інших, проектувався з певною можливістю для регулювання й сьогодні вже випробуваний як регулювальний (щоправда, пройшов лише 21 цикл регулювання за необхідних 220 циклів, а джерело «Дня» стверджує, що при цьому були проблеми з рівнем радіації в першому контурі водоохолоджування).

«День» не міг не поцікавитися: якщо ми закінчуємо зиму з достатньою кількістю вугілля на складах електростанцій, то навіщо, як-то кажуть, за три моря купувати південноафриканське вугілля? Відповідаючи на це запитання, Светелик пояснив, що це вугілля було законтрактоване ще на початку зими — це був запас, і воно може тепер лежати на складах до наступної зими. «Чи не тому, що є запас, у нас готуються закривати шахти й звільняти гірників?» — поставив ще одне запитання «День». Але Светелик ще раз повторив: «Це недоторканний запас, він лежить і може лежати».

Дещо інша відповідь на це запитання у Волинця. Він говорить про те, що головним споживачем нічної електроенергії в Україні є гірничо-металургійний комплекс і вугільна промисловість, і якщо українські шахти, які працюють цілодобово й у всі свята, знищуються, то, звісно, у нас виникає проблема нічного споживання. «Чи не доведеться в результаті зупиняти всі блоки теплових електростанцій?» — запитує профспілковий функціонер і називає вугільні підприємства, що перебувають на межі зупинки й звільнення персоналу, а також прізвища ставлеників міністра, смотрящих і корупціонерів...