Житлові права людей не захищені

Двадцять мільйонів гривень витратила держава у 2004 році на створення і початок роботи Державної іпотечної установи. Чи досягнуто мети — збільшення обсягів іпотечних кредитів, поліпшення якості портфеля цих кредитів у банків та зменшення їх вартості для населення? За 2005 рік позитивних зрушень не відбулося — такий висновок зробила колегія Рахункової палати, розглянувши матеріали перевірки використання коштів держбюджету цією установою.

Аудитори встановили, що тільки наприкінці 2005 року нею здійснено рефінансування перших чотирьох іпотечних кредитів на суму 0,8 мільйона гривень (обсяг іпотечного кредитування українськими банками перевищує 10 млрд. грн.). При цьому обсяги основної діяльності установи — рефінансування іпотечних кредитів — були у 2,3 разу меншими від видатків на утримання її персоналу. Внаслідок такої неефективної діяльності одержані за рік доходи навіть не покрили державних коштів, витрачених на утримання установи.

Через бездіяльність наглядової ради Держустанови протягом майже півроку не було сформовано правління Установи, не розглядалася і не затверджувалася програма діяльності на 2005 рік, вимоги до іпотечних кредитів, параметрів, умов і економічних норм випуску цінних паперів не визначалися, звіти та пояснення голови правління з питань діяльності не заслуховувалися.

Майже півроку установа діяла без визначеної структури, штатного розкладу та посадових окладів працівників, а перші нормативні документи щодо її безпосередньої діяльності затверджено правлінням через дев’ять місяців після утворення. Робота тендерного комітету установи не була спрямована на дотримання чинного законодавства і власних розпорядчих документів щодо закупівель товарів за державні кошти. Навпаки, частину закупівель здійснено взагалі без будь-яких тендерних процедур. Перевищуючи надані повноваження, керівництво установи приймало суб’єктивні рішення при розміщенні державних коштів на депозитні рахунки за заниженими процентними ставками, чим спричинило втрату доходів у розмірі понад 240 тисяч гривень.

Як зазначено на колегії Рахункової палати, внаслідок цього вплив держави на ці важливі суспільно-економічні відносини є неадекватним їхній соціальній значимості, чим стримується практичне забезпечення реалізації статті 47 Конституції України стосовно права громадян України на житло.

Поки державні органи роздумують, комерційні банки отримують високі відсотки за іпотечними кредитами і утримують таку ситуацію, яка є для них вигідною. Це, в свою чергу, призводить до неможливості для переважної більшості населення країни скористатись своїм конституційним правом і до діяльності шахрайських житлових компаній на зразок «Еліта- центр», відзначає прес-служба Рахункової палати.