Екскурсія... на виставу

Музей шістдесятництва було відкрито 2012 року як філію Музею історії міста Києва. Новий заклад розташувався на цокольному поверсі будівлі по вул. О. Гончара, 33-А у приміщенні загальною площею 310,4 кв. м. В основі колекції музею — приватні зібрання українських шістдесятників: самвидав, тематична бібліотека українських та зарубіжних видань, живопис, графіка, скульптура, фотографії, документи, особисті речі. Загалом — близько 30 тисяч предметів, тож не дивно, що від початку свого існування музей відчуває гостру нестачу площі. Її не вистачає ні для експозиції, ні для належного збереження фондів, ні для роботи наукових працівників. Свого часу з ініціативи мера Києва О. Попова у приміщенні музею було проведено ремонт, який однак, за словами тодішнього завідувача Музею шістдесятництва — нині покійного громадського діяча та політв’язня Миколи Плахотнюка, абсолютно не враховував пропозицій музейників та особливостей побудови експозиції.

Нещодавно ситуація ускладнилась додатково. Ще 2014 року, коли партія «Народний Рух України» звільнила приміщення, які вона займала раніше у цьому ж будинку, Департамент культури КМДА нібито запропонував передати їх Українському малому драматичному театру. Колектив музею й тодішній завідувач Микола Плахотнюк виступили з критикою такої пропозиції, обґрунтовуючи неможливість співіснування двох установ. Микола Плахотнюк звертався тоді до всіх можливих інстанцій із проханням надати звільнені приміщення музею, що дозволило б йому функціонувати нормально. Також з його ініціативи було піднято питання про виведення Музею шістдесятництва з-під підпорядкування Музею історії міста Києва та надання йому статусу національного. Музей підтримали відомі шістдесятники, політв’язні, зокрема письменник та філософ Євген Сверстюк. І хоча до зміни статусу справа не дійшла, питання про передачу приміщень театру начебто було відкладено. Однак ненадовго. У 2015 році, вже після смерті Миколи Плахотнюка, до нього повернулися. Як повідомила у відповіді на інформаційний запит «Дня» директор департаменту культури КМДА Діана Попова, у жовтні минулого року Київська міська рада прийняла рішення про передачу приміщень площею 285,8 кв. м у будинку на вулиці О. Гончара Українському малому драматичному театру, а на початку грудня Департамент комунальної власності м. Києва уклав із театром договір оренди строком майже на три роки.

Громадськість та Наглядова рада Музею шістдесятництва, яку очолює письменник Іван Драч, забили на сполох. У відкритому листі до міського голови Віталія Кличка Іван Драч просить скасувати рішення про передачу приміщень на першому поверсі театру й віддати їх Музею шістдесятництва. Лист підписали чимало відомих культурних та громадських діячів, зокрема: письменник та літературознавець Михайло Слабошпицький, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, кінокритик Сергій Тримбач, письменник та дипломат Юрій Щербак, письменник Роман Коваль, режисер Лесь Танюк, громадський діяч і політв’язень Василь Овсієнко та інші. У зверненні висловлено занепокоєння, що репетиції та вистави перешкоджатимуть проведенню екскурсій. Водночас підписанти турбуються, що задля облаштування сцени театрові доведеться змінити планування приміщення, і це може пошкодити історичну будівлю. Зазначимо, що Діана Попова у відповіді на інформаційний запит «Дня» запевнила, що під час розробки проектно-кошторисної документації на проведення ремонтно-реставраційних робіт пропозиції Музею шістдесятництва будуть враховані.

У цій ситуації дещо дивує позиція Музею історії міста Києва, філією якого, як уже зазначалося, є Музей шістдесятництва. Його керівництво не бачить проблеми у співіснуванні двох установ. «Ми ще не знаємо, чи будуть заважати роботі музею репетиції та вистави, — розповідає в коментарі «Дню» генеральний директор Музею історії м. Києва Лариса Булавіна. — На мою думку, слід скористатися цією нагодою, щоб спільно з Українським малим драматичним театром зробити вистави про шістдесятників. Наскільки мені відомо, такі пропозиції вже були. Думаю, час проведення вистав та екскурсій можна узгодити. Як ви знаєте, Музей історії м. Києва нині також має неповноцінне приміщення, а експозиційна площа, наприклад, Музею Шолом-Алейхема (який також є однією з філій. — Авт.) взагалі становить лише 40 кв. м». Водночас, за словами Лариси Булавіної, нещодавно було поставлено питання про те, щоб додатково передати Музею шістдесятництва чотири кімнати на першому поверсі будівлі. Як стало відомо «Дню», йдеться про крихітні приміщення під терасою, не з’єднанні з рештою кімнат музею.

Прикро, що конфлікт у цьому разі розгорнувся між двома культурними установами, адже, як і Музей шістдесятництва, Український малий драматичний театр безумовно заслуговує на те, щоб мати своє приміщення. Однак у чому, напевно, можна погодитись із Ларисою Булавіною, так це в тому, що шістдесятники є явищем загальноукраїнським, а не суто київським, тож нинішній статус музею навряд чи відповідає його змісту. Те, що за 24 роки незалежності українська держава не спромоглася створити відповідної інституції, покликаної осмислювати спадщину шістдесятників і знайомити з нею суспільство, красномовно свідчить про рівень культурної політики.