Олександр ШПИЛЮК: «Є заради чого влаштовувати це божевілля»

Безперечно, що ця зустріч може статися лише за допомогою таких самих одержимих кіно організаторів фестивалю, які, попри серцеві напади, безсонні ночі та нервові стреси, щороку повертаються в «Молодість». Мабуть, найважливіше в будь-якому фестивалі — це його програма. Тому напередодні чергового форуму ми вирішили зустрітися з директором програм кінофестивалю Олександром Шпилюком.

— Де межі ваших обов’язків і повноважень як відповідального за фестивальну програму?

— Я формую програму, піклуючись, аби вона становила драматургічне ціле. А потім з’ясовується, що один фільм не прибув, інший усе ще летить, третій застряв на митниці — і вся драматургія розвалюється. Я страшенно засмучуюся, але, чесно кажучи, завжди знаю, що моїх «знахідок», як і їхню відсутність, все одно ніхто не помітить.

Наша програма складається з двох однакових частин: перша — конкурсна (пріоритетна для фестивалю), і друга — позаконкурсна програма (пріоритетна для публіки). Конкурсні фільми нам заздалегідь присилають на касетах, часто ми їх самі добираємо на різних фестивалях, їздимо в кіноцентри по всьому світу. Це робить відбіркова комісія, до якої, зокрема, входять кілька членів дирекції кінофестивалю «Молодість» (Андрій Халпахчі, Людмила Новикова, Конрад Вілл, Олексій Першко і я).

— Які критерії добору фільмів?

— Перший — це творча свіжість, оскільки наш фестиваль — це конкурс дебютів. Фільм повинен якимсь чином виражати пошук молодого режисера. Іноді це буває пошук у річищі певної традиції, наприклад, було кілька фільмів, — абсолютно явних алюзій картин знаменитих режисерів. Але ми вважаємо, що для студента-дебютанта це припустимо, якщо він намагається таким чином відкрити щось нове в своїй творчості, вважаючи себе класиком. Крім того, добираючи фільми, ми прагнемо якомога ширше представити кіногеографію. І важливе значення має наявність власне фільму, який нам може подобатися, але існувати тільки в одній копії, а вона саме зайнята на час нашого фестивалю, — природно ми не можемо його показати. А що стосується позаконкурсної програми, то ми, як правило, через кілька тижнів після закінчення чергового фестивалю, збираємося і вирішуємо, що показувати наступного року, і потім упродовж року набираємо фільми. Потрібно завважити, що всі фільми даються нам на дуже обмежений термін, показувати їх поза рамками фестивалю без згоди власника ми не можемо — це проблема авторських прав.

— А хіба ці фільми не можуть поцупити або переписати в апаратній?

— Таких прецедентів не було. Навпаки, одного разу Михайлу Іллєнку не віддали його власного фільму, бо не було на те моєї вказівки.

— А які курйози вам запам’яталися з минулого фестивалю?

— Ян Кергоф постригся. (Ретроспектива авангардного режисера Яна Кергофа мала величезний успіх у фестивальної публіки; в залі сиділи, стояли, лежали на підлозі. — А. Ф.) Цей голландець, який народився в Південній Африці, закінчив Амстердамську кіношколу, приїхав сюди з довгим волоссям — це його стиль. А потім пішов гуляти містом за маршрутом Червоноармійська — Горького — Боженка — Байкове кладовище. В міру віддалення від Червоноармійської, йому ставало дедалі сумніше. А коли він побачив приватний сектор, то сказав, що зрозумів у яких жахливих умовах живе український народ, варто тільки копнути трохи глибше. Це сповнило його серце такої гіркоти, що він вирішив, що має фізично запам’ятати цей момент. Тоді він зайшов до першої-ліпшої перукарні — і постригся. Свого роду жертвопринесення... Повернувшись до Голландії, він надіслав нам факс-звернення до глядачів, які в останній день уже без нього дивилися його фільми. А в листі-супроводі сказав, що перелетів до Амстердама швидше тілесно, бо серце й душу залишив в Україні. Такі листи приємно отримувати, розумієш, що є заради чого влаштовувати це божевілля.

— А які сюрпризи таїть у собі майбутня «Молодість»?

— Цього року вперше на фестивалі проводитиметься семінар «ФІПРЕССІ» під назвою «Молоді кінокритики та культові режисери». Під нього дібрано й відповідну програму фільмів, основною частиною якої буде ретроспектива французького режисера Ф. Ж. Оссанга (київські глядачі можуть пам’ятати його повнометражний дебют «Скарби сучих островів», представлений в конкурсній програмі «Молодості-91»). А координатором семінару, в якому візьмуть участь і молоді українські кінознавці, буде відомий російський кінокритик Андрій Плахов.

Мабуть, багатьох приємно порадує те, що головою фестивального журі цього року буде Кшиштоф Зануссі. У зв’язку з цим готується його доволі об’ємна ретроспектива, а також відбудеться київська прем’єра його циклу «Week-end story», що є своєрідною відповіддю Зануссі на «Декалог» Кшиштофа Кішльовского.

А що стосується конкурсу, то насилу вдалося нашкребти кілька українських фільмів: у студентській програмі їх поки що 5, в анімаційній — 3, а в короткому й повному метрі — жодного, оскільки в країні нічого дебютного не знято за останній рік. Однак гадаємо, що саме на «Молодості-98» відбудеться київська прем’єра «Двох Юлій» Альони Дем’яненко. Це єдиний «молодий» український фільм, знятий нинішнього року.

— У тебе є мрія, пов’язана з фестивалем?

— Аби були людські умови. Щоби фільми демонструвалися якісно. Щоби всім вистачало навушників, а якщо фільм записаний у системі долбі-стерео, то можна було його в долбі-стерео і відтворити. Аби в країні була нормальна система кінопрокату, і тоді ми могли б отримувати нормальні фільми без напруження...

№177 17.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»