Палітра вражень від мандрів

Виставку відкрили в Палаці мистецтв, і вона присвячена до 60-річчя від дня народження митця. На полотнах Ореста Ярославовича чи не вся палітра його вражень від мандрів, якими захоплюється художник, і це, зокрема, пейзажі великих та малих міст, а також Карпат та рідного Львова, а ще — зображення старовинних замків і натюрморти з квітами. Загалом у ювілейній експозиції — понад сотня робіт, найстарша з яких — 1986 року…

Орест Манюк працює в жанрі станкового олійного малярства. Випускник відділу художньої кераміки Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (тепер — Львівська академія мистецтв). Брав участь у 120 всеукраїнських та міжнародних виставках. Мав 14 персональних виставок. Роботи митця зберігаються в музейних та приватних колекціях 35 країн.

«КАРПАТИ»

На думку історика мистецтва Романа Яціва, Орест Манюк — художник особливого життєвого тонусу, з яким він долає будь-які психологічні чи географічні бар’єри.

«ЛЬВІВ. ВУЛИЦЯ ПІДВАЛЬНА»

— Стрімко міняючи локації «місця», він означує траєкторії свого світовідчування, — характеризує стиль митця професор Р. ЯЦІВ. — За десять останніх років цей духовний вектор творчого розвитку художника скріпився глибшими інтуїтивними проникненнями. Багатша колірна палітра, сонценосна настроєність новоосвоєних просторів синтезувалися з вітаїстичною позицією автора, що й вирізняє його з-поміж інших сучасних практиків малярства. Впевненою ходою Орест Манюк долає пасивні стани духу. Його погляди скеровані до гострих інтонацій із самих глибин екзистенції. Манера письма кристалізується синхронно до кожного нового професійного завдання. Він не зупиняється в пошуках способів пізнання таїн гармонії, знаходячи їх у множинності мотивів та середовищ в оптиці кордоцентризму.

«МАЛЬВИ»

Роман Яців вважає, що сьогодні Орест Манюк проходить ще одну важливу дистанцію від ілюзій до глибинних внутрішніх горінь, де його творча пристрасність набуває нових смислів: «Погляд ізсередини проектує на річки та гори, храми і замки, села і мегаполіси — ту духовну субстанцію, в якій життєвий простір набуває універсальності і з якого проглядаються нові вершини невпізнаного, що невдовзі стане черговим пунктом його авторських шукань».