Перевага — за українським!

«Нещодавно побував у Нью-Йорку, де ось уже майже десять років живе мій добрий приятель і талановитий український художник Валерій Скрипка. Сьогодні його картини виставляються в кращих галереях Нью-Йорка, Брюсселя... І я часто замислю юся над тим, коли ж настане той час, що Валерій Скрипка зможе тут, в Україні, показати свої картини». Таким прикладом у розмові з кореспондентом «Дня» директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ Микола Жулинський доводив важливість розвитку в Україні мистецьких галерей. «Адже ми прекрасно розуміємо, що чим більше буде у нас таких галерей, тим більше шансів в українських художників відчувати, що вони потрібні Україні й цікаві для нашого глядача, — говорить Жулинський. — Що сьогодні їхні роботи будуть не лише експонуватися, а й будуть придбані. Що нарешті вони матимуть можливість і жити за рахунок свого мистецтва». Схоже, що цей час вже приходить і з’являються люди, які починають цінувати своє, українське. Приводом для такого оптимістичного настрою послужило відкриття 16 листопада у Києві галереї сучасного мистецтва «Шарм», де представлено роботи двадцяти двох українських художників та скульпторів. За словами керівника галереї Дмитра Полубесова, «Шарм» завжди буде надавати переваги українським художникам. На сьогоднішній день у галереї вже є пропозиції від художників Москви, Санкт-Петербурга, Твері та Новгорода, але це, як говорить Полубесов, будуть лише виставки. Справжня ж робота буде вестися саме із вітчизняними митцями.

На відкритті зібралося чимало іменитих гостей: політиків, бізнесменів, художників... і просто тих, хто не байдужий до розвитку мистецтва в Україні. Наприклад, народний депутат Раїса Богатирьова не приховувала своєї любові до полотен Сергія Полякова, який відомий перш за все плеядою портретів наших сучасників. «Поляков особливо близький мені, — говорить Богатирьова. — Кілька його полотен висять у мене вдома. А його портрети просто неперевершені: і почуття, і реальний стан душі, і очі — все відтворено до деталей». Відомого бізнесмена Віктора Пінчука, який колекціонує роботи українських та російських художників кінця XIX — початку XX століття, експозиція теж не залишила байдужим. Пінчук каже, що на початку наступного року навіть хоче відкрити невеличкий український музей актуального мистецтва. Проте зізнається, що представляти буде роботи не лише українських художників, а й художників зі світовим іменем. «Адже, — каже Пінчук, — щоб займатися промоушном українського мистецтва у світі, слід вміщувати його і в світовий контекст». Тому планує відкривати Україні імена модних сьогодні в Європі митців, які, у свою чергу, потім допомагатимуть просувати сучасне українське мистецтво у світі.