Право на життя

Ця постановка Віталія Малахова за п’єсою Анатолія Крима з’явилася в репертуарі ще десять років тому. До певної міри 200  — цифра умовна, оскільки спектакль з’явився на афіші театру ще у 2008 році, але народився він на рік раніше, як окремий благодійний проект (прем’єру, між іншим, грали у Севастополі)... Сам той проект мав на меті допомогти дітям-сиротам й мав тоді довшу назву — «Допомогти так легко, або Звідки беруться діти?». Ту виставу показували у 30 містах України. Кошти від проданих квитків (зібрали 3 мільйони гривень!) передали у недержавні організації для підтримки дитбудинків по всій країні. Після перегляду спектаклю десятки сімей усиновили дитину.

До речі, як згадував перед прем’єрою драматург Анатолій Крим, п’єсу «Право на життя» він написав ще понад два десятки років  тому. Однак її не ставили бо «сексу в  колишньому СРСР не було», відповідно, й вагітна жінка не могла виходити на сцену театру. Ба більше, «не було» такого соціального явища, коли мати залишала новонароджену дитину в пологовому будинку... Щоб привернути увагу до творчого-соціального проекту, зіграти в ньому запрошували «зірок». Поруч з артистами Театру на Подолі на сцену виходили Сергій Притула, Володимир Горянський, Наталя Доля, Григорій Чапкіс, Ірма Вітовська, Марія Єфросиніна. Останні троє, до речі, виступили зі своїми спогадами перед початком ювілейної вистави.

Отже, лірична комедія «Звідки беруться діти?» живе на сцені Театру на Подолі вже довго, а те, що вона залишилася в репертуарі, не є чимось випадковим. Адже тема «Сім’ї і Дому» завжди була важливою для художнього керівника подільців Віталія Малахова, у нього ця тема потужно звучить навіть там, де її не чекаєш (згадаймо, зокрема, малаховські постановки «Сто тисяч» за Карпенком-Карим, «Фараони» за Коломійцем чи навіть «Мина Мазайло» за Кулішем). Що й казати про оцю п’єсу Анатолія Крима, в основі якої — зворушливі історії материнства восьми жінок, які зустрілися у палаті провінційного пологового будинку! Хоча п’єса невибаглива, в чомусь наївна, одначе, незмінно йде на аншлагах. Дехто з акторів зіграв усі 200 вистав (як-от Марія Рудковська й Лариса Трояновська), хтось трохи менше (Софія Пісьман, Дарина Малахова, Тетяна Печонкіна), дехто ввівся пізніше (Михайло Кришталь), інші — зовсім недавно (Катерина Шенфельд, Юрій Феліпенко). Дивовижно, але якщо ви бачили цю виставу років десять тому, то сьогодні будете вражені — наскільки вона легка, свіжа й жива, так, ніби народжується ось тут і зараз, у нас на очах.