Про дружбу Депардьє із Путіним
Якщо мені не зраджує пам'ять, Жерар Депардьє, окрім іншого, свого часу був помічений у приятелюванні з Віктором Ющенком (тоді президентом) та Михаїлом Саакашвілі (також на той час президентом). Були якісь ідилічні картинки типу спільної вакації в Прикарпатті з розпиванням місцевого вина та відвідування пам’яток культури. Нинішнім президентам України та Грузії ця дружба в спадок не передалася. Натомість тепер у Депардьє – інший друг...
Він навряд чи розділяє симпатію Жерара до Ющенка та Саакашвілі, зате, треба сказати, цей друг – значно солідніший.
Якщо ви ще не ознайомилися з листом французького актора (чи тепер його слід називати російським?)… Отже, якщо ви ще не ознайомилися з лисом російського актора французького походження Ж. Депардьє російським ЗМІ, дуже раджу – вражаючий документ! Від нього відгонить такою дрімучістю, яка зовсім неспівставна не лише з амплуа «європейця», на якому пан Депардьє наголошує в листі, а й просто з образом пристойної людини.
Якщо ви європеєць, до того ж, людина культури, то, перш ніж говорити про російську демократію, ви мали б дізнатися про подробиці минулорічного концерту провідних виконавців класичної музики в Страсбурзі на підтримку Ходорковського та Лєбєдєва. Якщо ви європеєць, то, перш ніж заявляти про свою дружбу з Путіним, варто було б згадати про світлої пам’яті Вацлава Гавела, який виступив із протестом проти вручення Путіну премії «Квадрига». Ну а закрити очі на «закон Магнітського» та на реакцію російського парламенту – це взагалі не по-європейськи.
Але це драма не тільки російського актора французького походження Ж.Депардьє. На жаль, це трагедія. І вона має світові масштаби. Якщо Депардьє справді вірить у те, що він написав, то в своїх ілюзіях цей «європеєць» не самотній. Його можуть підтримати не лише європейські співвітчизники, а й інші континенти. Приміром, як мінімум, 90% населення Індії, включно з дуже освіченими людьми, досі живе в полоні цієї ж ілюзії, яку, як на мене, значно справедливіше було б називати Великою Брехнею. Вона створювалася десятиліттями радянської пропаганди, але після розпаду СРСР цю Велику Брехню нікому було знищити. Вона не дозволяє світові бачити очевидних речей. А часто – дозволяє не бачити очевидних речей.
У топографії Індії ви досі можете зустріти вулицю Леніна. Лідером партії DMK (Dravida Munnetra Kazhagam, що діє у південних штатах Тамілнаду та Пондічеррі) невдовзі може стати син нинішнього її голови на ім’я Сталін (щоправда, не гарантую, що походження його імені не пов’язане з кремлівським людожером). Серед вуличних книжкових розкладок можна натрапити на праці Горького. Але не в цих деталях справа. Є значно серйозніші симптоми. Наприклад, той факт, що про згадане вже прийняття американським сенатом «закону Магнітського» індійські ЗМІ не повідомили. Принаймні, я не бачила жодної інформації про це. Питання: чому і навіщо?
Справа не лише в тому, що нам, українцям, хочеться, щоб світ нарешті збагнув, через що нам довелося пройти в минулому столітті. Так, і це також. Та найперше справа в тому, що в цій «димовій завісі» Україні значно складніше відстоювати свою державність. На глобальному рівні нас ніхто не сприймає всерйоз, і кому яке діло, якщо одного дня ми прокинемося в Митному Союзі? «Усе одно вони були безпорадними в своїй незалежності», - скаже Депардьє, смакуючи вином зі своїх кримських виноградників та згадуючи сцени з карпатських канікул в товаристві українського президента з прізвищем, що складно вимовляється.
ДО РЕЧІ
Коли верстався номер, стало відомо, що Жерар Депардьє не зміг вчора з’явитися до суду на слухання у справі про водіння в нетверезому стані, оскільки був вимушений відправитися на ділові переговори в Чорногорію. Про це повідомляє Франс Прес з посиланням на адвоката актора Еріка де Комон. У зв’язку з неявкою Депардьє в Паризький палац правосуддя, справу передано у виправний суд французької столиці. Як сказав адвокат, нові слухання відбуватимуться протягом найближчих місяців. Вони мають на увазі класичну процедуру — а саме, дебати обвинувачення і захисту, рішення виноситиме суддя.
