«Прозорість: Балтійська сповідь»

Експозицію відкрили у Музеї скла (до слова, єдиному в Україні). У показі твори трьох художників – Іво Лілля (Естонія) з Естонії та подружжя Реміґіюса Крюкаса й Індре Стульґайте (Литва). На думку директора Музею скла, кандидата мистецтвознавства Михайла Бокотея, «Балтійська сповідь» – це, образно кажучи, «розмова вітру з дощем, піщаних дюн з хмарами та дощем, за якими ховається сонце. Це наче сповідь про нас і світ з настановою бути вдячними за красу буття».

Принагідно варто додати, що цікаві до художнього скла львів'яни вже мали можливість бачити твори литовських майстрів – три роки тому, 2016-го, у Львові проходила персональна виставка Крюкаса – Стульґайте. Щодо Іво Лілля, то його скло у Львові показують уперше. «Цей художник – дуже цікава особистість, один із зачинателів міжнародного руху студійного скла на теренах колишнього СРСР разом з Андрієм Бокотеєм (тепер АМндрій Андрійович Бокотей – дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України, народний художник України, професор, лауреат Національної премії ім. Шевченка, засновник і голова оргкомітету десяти міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові. – Т.К.), – говорить Михайло Бокотей. – На жаль, майстер ніколи не наважувався брати участь у наших симпозіумах гутного скла, бо працює в зовсім іншій, ніж гутна, техніці обробки художнього скла, але цього року врешті погодився приїхати».

Також, за словами Михайла Бокотея, митці з Прибалтики – найближчі друзі львів’ян: «З Реміґіюсом та Індре ми спільно зробили вже не один виставковий проект – і в Україні, і в Польщі, і в Китаї. Окрім того, вони за нашим прикладом почали з 2014 року організовувати симпозіуми склярів на своїй виробничій базі. Ще одна яскрава представниця прибалтійської школи склярів – Анда Мункевіца брала участь у львівських симпозіумах з 1992-го, ще студенткою кафедри скла Латвійської академії мистецтв. Сьогодні це одна з найвідоміших у світі латвійських художниць і безперечна національна знаменитість. Її об’єкти в громадському просторі прикрашають міста Латвії і не тільки. До того ж, загалом балтійська школа художнього скла наділена власними характерними рисами, які вирізняють її на тлі інших. Тут переважає декоративне навантаження і підкреслення насамперед оптичних якостей скла, концентрація уваги глядача на візуальних ефектах, які запевняє прозорість і чистота матеріалу».

Щодо творів, представлених у показі «Прозорість: Балтійська сповідь», то, зазначає Михайло Бокотей, дуже важко виділити найяскравіші: «Роботи Лілля можна розглядати годинами і насолоджуватися світловими ефектами. Ми, коли робили експозицію, не могли натішитися рефлектами і кольоровими спектрами від просвічування оптичного скла. До речі, якщо наші відвідувачі матимуть телефони з потужними ліхтариками, радимо скористати з цього і поосвітлювати роботи самостійно – кожна зміна кута освітлення дає неймовірні ефекти. Роботи Крюкаса водночас дивують тим, наскільки прості за формою і технікою (здавалось би) об’єкти можуть бути такі читабельні і відповідні до ідеї автора. Тут, зрештою, також присутній повний спектр оптичних ефектів і заломлень світла. Твори Індре Стульґайте також мають дуже характерний (можу навіть сказати притаманний жіночій ніжності), образ домашнього затишку, спокою, врівноваженості».

Доробок литовського подружжя експонуватимуться у Музеї скла до кінця літа. Твори Іво Лілля 10 червня перевезуть до Луцька – в Музей сучасного мистецтва Корсаків.

Принагідно розпитую Михайла Бокотея про Міжнародний симпозіум гутного скла, котрий цього року буде вже одинадцятим за ліком і водночас – ювілейним, бо перший відбувся 30 років тому, 1989-го.

Отже, симпозіум пройде 5 – 15 жовтня. І не тільки у Львові, як зазвичай. «Розпочнемо ми наш захід в Києві, де зберемо всіх учасників на закриття двох виставок – наших друзів прибалтів, про яких щойно згадували, і виставки окремих робіт з колекції Музею скла у Львові, яка сформована з результатів роботи на симпозіумах з 1989-х до 2016-х років, – розповідає М. Бокотей. – Виставки експонуватимуться з 4 вересня до 5 жовтня у залах Національного музею українського народного декоративного мистецтва в Києві. Наступного дня всі учасники продовжать роботу у Львові – на базі Львівської національної академії мистецтв».

Але особливо радіє директор симпозіуму з того, що цьогорічний захід належно профінансований: «У березні ми надіслали заявку на конкурс проектів програми «Знакові події для української культури» Українського культурного фонду. Після багаторівневої і ретельної оцінки нашої заявки експертні ради оцінили проект, і в рейтингу серед 267 поданих заявок з цілої України ми посіли 7 місце. Отже, наш симпозіум буде профінансований на 100%  за кошт гранту від Українського культурного фонду. І це – понад 1,75 млн. грн.». Завдяки цьому організатори заходу матимуть змогу не лише на гідному рівні прийняти понад 50 художників з 30 країн, а й видати потужний візуальний матеріал – надрукувати каталоги всіх виставок у програмі симпозіуму, спеціальний випуск мистецького часопису «7UA», присвяченого діяльності симпозіумів, також – потужний альбом колекції Музею скла. Крім того, на значно вищий рівень вдасться піднести умови роботи художників у майстернях.

«Якщо на попередніх симпозіумах ми просили учасників зосередитись винятково на роботі біля гутних печей і мінімалізувати використання інших технік обробки, бо на це не було технічних можливостей, то тепер матеріально-технічне забезпечення кафедри художнього скла запевнить роботу на абсолютно іншому, якісному, рівні, – хвалиться Михайло Бокотей. – Ця потужна фінансова підтримка буде відчутна ще кілька наступних років і, в першу чергу, дозволить нам гідним чином робити промоцію львівським симпозіумам, які однозначно і беззаперечно належать до знакових подій для української культури. Тепер вже навіть за результатами оцінки висококваліфікованих експертних рад Українського культурного фонду».