Що з пам’ятками Криму?

Ні возом, ні саньми, ні кіньми – саме, як у дитячій казці про те, як Травень до Березня у гості їздив, але все погода заважала. Аналогічна ситуація з тим, як важко і практично неможливо українським експертам вивчати, що ж відбувається з пам’ятками Криму. Вже не кажучи, що немає жодного методу впливати на ситуацію та запобігати руйнівним процесам. Повна блокада та параліч. Про це вже не вперше дискутують наші науковці та пам’яткознавці, часто сходяться на думці, що єдиний порятунок – міжнародна моніторингова місія від ЮНЕСКО. І навіть була така заява від міжнародників, щоправда, досі нереалізована. За припущеннями Еміне Джеппар,  радника  міністра інформаційної політики з питань Криму, є сумніви, що ЮНЕСКО відправить фахову експедицію на територію, офіційно окуповану та ще й із санкціями. Тому лишається лише два шляхи: моніторити відкриті джерела, тобто новинні ресурси Криму, та спілкуватися з експертами з півострова, часто на анонімних умовах.

Саме цими методами історики та правозахисники нещодавно провели аналітичний огляд: що ж відбувається з пам’ятками Криму. Основну увагу приділили Херсонесу Таврійському, котрий внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

ЮРИДИЧНА АВАНТЮРА

Основний вердикт експертів: перлина античної культури перетворюється на культово-релігійний заклад без утвердженого стійкого статусу. «Тільки упродовж півроку – із січня до серпня 2015 року – у статусі комплексу відбулись зміни, що свідчать про нестабільність його положення в Криму. 21 січня Херсонес було передано до Музею-заповідника Севастополя, а вже 6 березня це рішення анульоване. Але 29 липня рішенням губернатора Севастополя Сергія Міняйла був призначено нового директора – протоієрея Сергія Халюту. Внаслідок опору та реакції громадськості через три дні це рішення було скасовано. А Херсонес включили до  єдиного державного реєстру культурної спадщини РФ, – розповідає Марина Будзар, доцент кафедри історії України Київського університету ім. Грінченка. – Це юридична авантюрність, і є небезпека недотримання однієї з головних вимог ЮНЕСКО – пам’ятка має зберігатись у тому вигляді, в якому її було занесено до списку Всесвітньої спадщини – як історико-археологічний об’єкт. Події останніх місяців свідчать, що є зміна пріоритетів у розвитку заповідника, основний акцент тут зроблено не на продовженні антично-середньовічного вектору, а на реалізації проекту «Севастополь – Херсонес – купіль християнської Русі». Наразі реалізацію цього проекту призупинено, можливо, через розголос та критику, але існує небезпека повернення до нього».

Також науковці порівняли старий та новий сайт Херсонеса: якщо раніше він був тримовний (українською, російською, англійською), зараз лише російськомовний. Найкращі матеріали просто перенесені з українського на російський сайт, а  у підрубриках про наукову роботу, колекцію, виставки – порожньо. Натомість весь час оновлюється розділ про «Севастопольське благочинство».

ПРИВЛАСНЕННЯ ЦІННОСТЕЙ

Через анексію та санкції заповідник втрачає міжнародні партнерські зв’язки. Якщо 2012 року було багато міжнародних експедицій, 10 постійно діючих та 17 польових, то  2014-го лишилося тільки 12 експедицій. «Херсонес сподівався, що коли вони перейдуть під контроль Росії, буде фінансування цих експедицій, але цього не відбулося. Почалися скорочення співробітників приблизно на 10%, є тенденція до об’єднання відділів, існує небезпека закриття відділу археологічних досліджень, він займався тим, що будь-яке будівництво у Севастополі відбувалося з погодження археологів. Загальну ситуацію ускладнює і небезпека польових експедицій, ми фіксували випадки, коли на археологів нападала так звана кримська самооборона», – додає Валентина Потапова, заступник керівника Центру громадської просвіти «Альменда».

Останні новини з Криму щодо культурних цінностей теж не втішають науковців. Так, є розпорядження Дмитра Медведєва про внесення до об’єктів РФ культурних об’єктів Криму. І півострів звітує, що всі вже у федеральній власності. «Архіви теж у небезпеці, відразу після референдуму було закрито державний архів у Сімферополі, нібито для оцифрування матеріалів. За чотири місяці його відкрили, начебто завершили цю роботу, але це неможливо зробити за такий короткий час – дуже багато даних, є підозра, що просто  забрали певні документи», – продовжує Марина Будзар.

ПАЛАЦ ПРОТІКАЄ

Незрозуміло, що чекає на ханський палац у Бахчисараї, котрий Україна номінувала у попередній список ЮНЕСКО. За словами Еміне Джеппар, є дані, що у пам’ятки вже протікає дах, і як буде поводитися з палацом влада, котра вичавлювала з Криму все кримськотатарське? Українське представництво ICOMOS заявило, що готуватиме звернення до ЮНЕСКО, щоб якнайшвидше включити Бахчисарай до основного списку пам’яток. Однак чи виконуватимуться рекомендації міжнародної організації, якщо усі норми міжнародного права щодо ставлення до культурного надбання, навіть якщо йдеться про окуповану територію, Росія ігнорує.

«В окупованої влади немає дбайливого ставлення до культурного надбання.  Триває мілітаризація півострова, за рахунок культурних об’єктів впорядковуватимуть об’єкти військової інфраструктури. Крім того, стихія зруйнувала одну з Генуезьких веж у Балаклавській бухті, тобто бездіяльність, брак фінансування та неналежний догляд нищать пам’ятки. Українська держава, хоч як би там було, несла відповідальність за їхнє збереження, а зараз доступу немає», – підсумовує Микола Яковина, президент ICOMOS України.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ» Є ПАМ`ЯТКОЮ ЮНЕСКО, ВНЕСЕНОЮ САМЕ УКРАЇНОЮ ДО СПИСКУ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО. ЧЕРЕЗ АНЕКСІЮ ТА САНКЦІЇ ЗАПОВІДНИК ВТРАЧАЄ МІЖНАРОДНІ ПАРТНЕРСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ