Ти, Лоло, головне — біжи собі…
Серед всякого роду модних фільмів на модну молодіжно-бандитську тематику, ще досі трапляються приємні винятки. До таких, звичайно, можна зарахувати фільм німецького режисера Тома Тіквера «Біжи, Лоло, біжи». По- перше, він короткий, що вже є значним плюсом в епоху «титаніків». По-друге, він вельми динамічний і сюжетно захоплючий — інтрига полягає в тому, що дівчині треба за 20 хвилин знайти 100 тисяч для свого друга-бандита. Ну, й по-третє, він до зухвальства сучасний.
Щоправда, з останнім пунктом виникає якась неприємна подвійність, а те й потрійність у відчуттях. Дійсно, на перший погляд створюється враження, що автори хотіли створити фільм для «покоління Х» і про нього. У «Лолі» є всі молодіжні «примочки» — сюжет, естетика відеокліпів та етика комп'ютерної гри. Але...
Власне кажучи, який зміст закладено в цьому фільмі? Все, що приходить у голову, виглядає банально. Дівчина робить три спроби дістати гроші. Тут фільм перетворюється в зняту на плівку типову комп'ютерну гру: героєві треба встигнути зробити щось до певного терміну. При цьому, як це завжди буває в грі, смерть героя не страшна, натисніть load — і починайте спочатку. Кожний ваш крок має декілька варіантів — важливо просто вибрати вірний. Це, власне, й відбувається — в першій спробі Лола не встигає добігти: дружок- бандит у відчаї починає грабувати магазин і його вбивають. У другій — Лола вирішує попрохати грошей у тата-банкіра, в результаті грабує банк і тепер вже вбивають її. І, нарешті, в третій приймається правильне рішення — попросити допомоги в Бога (багато хто, напевно, навіть не помітить цей момент у фільмі, він відбувається на бігу). У результаті — виграш у казино і повний хепі-енд.
По-моєму, коментувати тут немає чого. Кому цікава мораль про божественне втручання (або про етичну поведінку), пародія на цю мораль та іронія з приводу цієї пародії одночасно? Кому треба банальне твердження про відносність правильного вибору (Лолі потрібно було відразу зрозуміти, що для авторів гри правильний вибір зі списку, що пропонується — «попросити Божої допомоги» — і не мучитися три рази)? Кому, нарешті, цікаве явне знущання з тупуватого покоління без власних принципів, для якого зовсім одне й те ж — чи то пограбування, чи то спілкування з Богом, як, проте, й знущання з «авторів гри», з їх явно надуманими та лицемірними уявленнями про «правильність»? Справа, мабуть, не в цьому — фільм цікавий і сильний тим, що намагаючись створити картину про «іксерів», старші товариші створили картину про свої уявлення про них. З'ясувалося, що крім банальностей, переварених у отруйній іронії, сказати немає чого. Попутно з'ясувалося, що ніякого «покоління Х» просто не існує, тому що не можна вважати поколінням людей, головне для яких — функціональність (знайти правильну відповідь у конкретній задачі). Так само «зависли в повітрі» всі багатошарові іронічні конструкції фільму, тому що з'ясувалося, що в цьому поколінні навіть немає з чого іронізувати (це, напевно, найбільш показовий момент). І річ тут зовсім не в «бездуховності» молоді. Просто цей фільм «про покоління» зайвий раз показав що, слава Богу, люди, котрі прагнуть відшукати «своє обличчя» в кожній віковій групі і голосно назвати її Поколінням, посоромлені остаточно і безповоротно. Час поколінь пройшов. Почався час особистостей. А щодо «Лоли», то, взагалі, фільм же не про це…
