Від «Голема» до «Шарлатана»

ОНЛАЙН І ОФФЛАЙН

Цього року через карантин уперше за свою історію фестиваль відбудеться через інтернет. Всі фільми, а також церемонії відкриття й закриття можна подивитися після реєстрації або акредитації на платформі oiff.online. Так само в мережі проходитиме спілкування з автор(к)ами фестивальних стрічок.

А втім, одна фізична подія все ж таки матиме місце: традиційний перформанс просто неба на Потьомкінських сходах. У передостанній день ОМКФ, 2 жовтня, відбудеться показ німого художнього фільму жахів «Ґолем, як він прийшов у світ». Цього року стрічці Карла БЬОЗЕ та Пауля ВЕГЕНЕРА, яка вважається провідним зразком раннього німецького експресіонізму, виповнюється 100 років. 

 «Ґолем, як він прийшов у світ» знятий за мотивами єврейської легенди про однойменну глиняну статую, яку оживили за допомогою магії. Дія стрічки відбувається у празькому гетто в ХVI столітті. Імператор збирається вигнати євреїв з міста під проводом, що вони практикують чорну магію. Рабин Лев хоче це попередити і бачить єдину можливість — дійсно звернутися до темних сил. За допомогою демона Астарота він оживляє статую Ґолема. Та зовсім скоро все виходить з-під контролю.

Ґолема втілив один із режисерів стрічки — Пауль Вегенер. Завдяки цій ролі образ глиняної людини, яку оживили за допомогою магії, став дуже впізнаваним і досі використовується у фантастичній літературі та кіні.

Показ на Потьомкінських сходах супроводжуватиме камерний оркестр, який виконає саундтрек до фільму, написаний ізраїльським композитором Бетті ОЛІВЕРО. Аранжування створив ентузіаст міжнародного відродження концертів німого кіна Гонтер А. БУХВАЛЬД. Він вважається одним із найкращих диригентів супроводу фільму, оскільки провів вже безліч кіноконцертів «Ґолема» по всьому світу з моменту його прем’єри в 1997 р. у Відні.

А власне фільмом відкриття фестивалю стане політична комедія «Босий імператор» спільного виробництва Бельгії, Нідерландів, Болгарії та Хорватії. Стрічка Пітера БРОСЕНСА та Джессіки ВУДВОРТ продовжує попередню роботу режисерського дуету «Король бельгійців», яка завоювала Гран-прі 8-го ОМКФ; під час ювілейного десятого ОМКФ Пітер Бросенс очолював журі Міжнародного конкурсу.

«ШАРЛАТАН» — НОВА РОБОТА АГНЕШКИ ГОЛАНД

«Босий імператор» розповідає про пригоди героя після подій у «Королі бельгійців». Коли Ніколас ІІІ зазнав вогнепального поранення в Сараєво й утратив свідомість, він прокинувся в санаторії на хорватському острові, що колись був літньою резиденцією генсека СФРЮ Тіто. Оточення короля намагається захистити його від новин про нещодавній крах їхнього королівства та розвал Євросоюзу. Ніколас вимагає повернення додому, але авторитарний директор санаторії Отто Кролл не дозволяє нікуди їхати. Лікар прописує королю процедури і реабілітацію, котра включає відмову від власного імені, й тепер Ніколаса звати... Брежнєв. До санаторію прибуває делегація з Відня, яка сповіщає, що останній король бельгійців стане першим імператором Європи. Одну з ролей виконала дочка Чарлі Чапліна, британська й іспанська акторка Джеральдін ЧАПЛІН, а персонажа Отто Кролла втілив відомий німецький актор Удо Кір, фільмографія якого налічує близько 70 робіт.

КОНКУРСИ Й НАГОРОДИ

Фестиваль має три конкурсні програми: Міжнародний конкурс повнометражних фільмів, Національний конкурс та Конкурс європейських документальних фільмів.

Відповідно, працюють журі Міжнародного й Національного конкурсів, журі Конкурсу європейських документальних фільмів, а також журі Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI). Ґран-прі, головний приз ОМКФ, — статуетка «Золотий Дюк» і грошова винагорода в розмірі 10 тис. євро. Міжнародне журі також відзначає найкращий повнометражний фільм (грошова винагорода 5000 євро та статуетка «Дюк ОМКФ»), найкращого режисера (3000 євро й «Дюк ОМКФ») та найкращу акторську роботу (2000 євро й «Дюк ОМКФ»). Міжнародне журі очолив лауреат премій «Оскар», «Греммі» та «Золотий глобус», провідний голлівудський композитор Говард ШОР, автор саундтреків до фільмів «Муха» (1986), «Мовчання ягнят» (1991), «Гра» (1997), «Банди Нью-Йорка» (2002), «Авіатор» (2004) і кінотрилогії «Володар перснів». Допомагатимуть йому в роботі ісландська акторка та театральна режисерка Хальдора ҐЕРХАРДСДОТТІР (головна роль у фільмі-відкритті 9-го ОМКФ «Гірська жінка: на війні»), португальська акторка Жоана РІБЕЙРУ, українська акторка театру, кіно та дубляжу Лариса РУСНАК, французький актор і режисер, володар «Золотої пальмової гілки» Каннського фестивалю в короткометражному конкурсі і виконавець головної ролі у фільмі «Параджанов» Серж АВЕДІКЯН.

Журі Національного конкурсу вручає нагороди в таких категоріях: найкращий повнометражний український фільм (100 тис. гривень, статуетка «Золотий Дюк»), найкраща українська короткометражка (50 тис. грн., статуетка «Дюк ОМКФ»), найкращий український режисер (60 тис. грн., статуетка «Дюк ОМКФ»), найкраща акторська робота (50 тис. грн., статуетка «Дюк ОМКФ»). Це журі склали український режисер Наріман АЛІЄВ,  каталоно-іспанська сценаристка й режисерка Карла СІМОН, генеральний директор Венеційського міжнародного тижня кінокритики Джіона НАДЗАРО, голова індустрійної секції Роттердамського кінофестивалю Маріт ВАН ДЕН ЕЛСХАУТ.

ЗЙОМКИ ТРАГІКОМЕДІЇ «УРСУС, АБО КАВКАЗЬКИЙ БУРИЙ ВЕДМІДЬ» ТРИВАЛИ ПОНАД 7 РОКІВ

Журі Європейського документального конкурсу — українська кінорежисерка, письменниця, сценаристка, лауреатка цьогорічного фестивалю «Санденс» Ірина ЦІЛИК, креативний директор Празького міжнародного кінофестивалю Febiofest Ніколай НІКІТІН, сирійська журналістка, активістка, продюсерка та режисерка документального кіна Ваад АЛЬ-КАТІБ — вручить переможцеві в своїй секції «Золотого Дюка» та 2000 євро.

Торік також з’явився Приз глядацьких симпатій Національної конкурсної програми — лауреат визначається шляхом глядацького голосування.

СВІТ

Найбільшу увагу з позаконкурсних програм приверне, безумовно, «Фестиваль фестивалів», який складається з останніх хітів і призерів світових кінофорумів. Цьогоріч тут покажуть 14 фільмів.

Для синефілів, зокрема, цікаво буде подивитися лауреата Гран-прі журі кінофестивалю Санденс «Ялда» (режисер — Массуд БАКШІ, Іран — Франція — Німеччина — Ліван — Люксембург). Діється в сучасному Ірані. Маріам випадково вбиває свого чоловіка Нассера. Їй виносять смертний вирок. Єдина людина, котра може врятувати Маріам — це Мона, донька Нассера. Усе, що їй потрібно зробити, — з’явитись у ефірі популярного телешоу та вибачити Маріам. Це шоу справді існує в Ірані, воно й надихнуло авторів на створення картини.

«Знедолені» (Ладж ЛІ, Франція) — вільна інтерпретація однойменного роману Віктора Гюго. Головний герой — Стефан — поліцейський, котрий приєднався до загону боротьби зі злочинністю в передмісті Парижа. Разом зі своїми новими колегами — досвідченими копами Крісом і Ґвадою — він скоро розуміє, що між місцевими бандами існує напруга, чревата потужним вибухом насильства в масштабах мало не всього міста. Ситуація ще більш загострюється, коли під час операції Стефан, Кріс і Ґвада потрапляють у полон. Приз журі Канського кінофестивалю й номінація на «Оскар» в категорії «найкращий міжнародний фільм».

ФРАНЦУЗЬКІ «ЗНЕДОЛЕНІ» Є КІНОВЕРСІЄЮ ОДНОЙМЕННОГО РОМАНУ ВІКТОРА ГЮГО З СУЧАСНИМИ ГЕРОЯМИ І РЕАЛІЯМИ

«Мартін Іден» (П’єтро МАРЧЕЛЛО, Франція — Німеччина) — ще одна екранізація літературної класики — однойменного роману Джека Лондона. Головний герой — молодий моряк, який намагається стати письменником, аби піднятись над своїм класом і заслужити любов дівчини. Він дійсно досягає світового визнання — й розчаровується в коханні, грошах та оточенні. Приз Венеційського фестивалю за найкращу чоловічу роль Луці МАРІНЕЛЛІ.

«Мальмкроґ» (Крісті ПУЮ, Румунія — Швеція — Швейцарія — Північна Македонія — Боснія і Герцеговина — Сербія — Чорногорія) — теж екранізація, але найхимерніша з усіх трьох: філософського трактату Володимир Соловйова «Три розмови про війну, прогрес і кінець всесвітньої історії» (1899). Текст цей написаний у форматі розмови між Генералом, Князем, Політиком, Пані й паном Z. Крісті Пую, культовий режисер і яскравий представник румунського нового кіна, переніс дію в розкішну садибу десь у Карпатах. Протягом трьох годин господар маєтку та його гості п’ють чай, обідають, музикують і ведуть довгі дискусії про смерть, Антихриста, прогрес, політику, мораль — і при цьому від екрану неможливо відірватися. «Мальмкроґ» здобув нагороду за найкращу режисуру в новоствореному конкурсі «Зустрічі» цьогорічного Берлінале.

Документальний фільм «Ласкаво просимо до Чечні» (Девід ФРАНС, США) з максимальною відвертістю показує негласні звірства, з якими стикаються ЛГБТК-активісти у Чечні. Вони працюють під прикриттям, рятуючи людей від насилля: надають їм безпечне житло і візи, щоб вберегти від переслідувань. Основний сюжет — це ціла спецоперація, здійснювана співавторами картини, аби вивезти дівчину-лесбійку з Чечні. Приз Тедді й Приз глядацьких симпатій Берлінале. До речі, в грудні 2013 р. Девід Франс приїздив до України, аби представити свій дебют «Як пережити чуму», пізніше номінований на «Оскар» — про боротьбу хворих на ВІЛ/СНІД в Америці за свої права, — і дав інтерв’ю нашій газеті (див. «Вийти з шафи. Розмова про СНІД, Америку та рівноправ’я» — «День», 13.12.2013).

«Мабуть, це рай» (Еліа СУЛЕЙМАН, Канада — Франція — Німеччина — Палестина — Катар — Туреччина) — теж історія про втечу, але вже комедійна. Герой тікає з Палестини в пошуках нової батьківщини, натомість усвідомлює, що Палестина завжди з ним. Обітоване нове життя перетворюється у комедію помилок: хоч як би далеко він заїхав — чи то в Париж, чи в Нью-Йорк, — щось завжди нагадує йому про дім. Спеціальна відзнака й приз FIPRESCI Каннського кінофестивалю.

З ретроспективних програм варто окремо згадати показ фільмів культового шведського режисера Роя АНДЕРССОНА. Його позиція у кіновиробництві унікальна: має власну продюсерську компанію з двома знімальними павільйонами, монтажною, звукооператорською і кінотеатром, що дозволяє йому продюсувати і створювати власні фільми. Він працює без сценарію і знімального графіка, знімає здебільшого в павільйоні. Його фільми нагороджені Призом журі Каннського фестивалю (2000), призом глядацьких симпатій на Гетеборзькому фестивалі (2008), «Золотим левом» у Венеції (2014) і «Срібним левом» за найкращу режисерську роботу там же (2019).

На ОМКФ покажуть три фільми Андерссона: відзначені в Каннах «Пісні з другого поверху» (2000), минулорічного володаря «Срібного лева» «Про нескінченність» і ранню сенсацію «Шведська історія кохання» (1970), що здобула шалену популярність у Швеції та за кордоном і ряд призів у Берліні. У рамках фестивалю відбудеться онлайн-зустріч глядачів із режисером.

УКРАЇНА

Вітчизняне кіно прямо чи опосередковано представлено у всіх основних секціях.

Так, у вищезгаданому «Фестивалі фестивалів» відбудеться прем’єра фільму-лауреата Призу екуменічного журі на Варшавському фестивалі «Омар і ми» (Туреччина). Головний герой, Ісмет, нещодавно демобілізувався з турецької армії. Не звиклий до цивільного життя, він має проблеми у спілкуванні з родиною та людьми довкола. Все ускладнюється, коли по сусідству оселяються біженці Омар і Маріє. Співрежисерскою картини разом із Мехметом Багадиром ЕРОМ виступила українка, випускниця КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого та Кіношколи Анджея Вайди Марина ЕР ГОРБАЧ.

«ВІКТОР_РОБОТ» — ПЕРША ЗА БАГАТО РОКІВ ПОВНОМЕТРАЖНА АВТОРСЬКА УКРАІ?НСЬКА АНІМАЦІЯ

У Міжнародному конкурсі бере участь «Атлантида» — антиутопія Валентина ВАСЯНОВИЧА про повоєнну Україну, відзначена Гран-прі конкурсу «Горизонти» на торішньому Венеційському фестивалі.

З «Атлантидою» за «Золотого Дюка» змагатиметься латвійсько-литовсько-іспансько-українська копродукція «Невидимий» (Іґнас ЙОНІНАС). Йонас, пригнічений депресією та кризою середнього віку, проводить час у Карпатах. Він може відволіктися тільки під час танцю. Власне на танцях у санаторії його помічає продюсер і запрошує взяти участь у танцювальному проєкті литовського телебачення. Разом із харизматичною партнеркою Сауле вони швидко стають найпопулярнішими учасниками шоу. Але незабаром із в’язниці на свободу, жадаючи помсти, виходить давній ворог Йонаса. В картини, окрім локацій, — так само українські продюсер (Володимир ЯЦЕНКО) і оператор (Денис ЛУЩИК).

В Конкурсі європейської документалістики змагаються німецько-українські «Воєнні канікули». Режисер Моріц ШУЛЬЦ відстежує долю двох наших підлітків — Ані (псевдо Жасмін) і Микити (Яструб). Вони їдуть у табір «Азов». Там із них виховують маленьких солдатів та справжніх патріотів, але залишитися їх спонукають інакші причини.

Національний конкурс склали сім повних метрів.

Документальний «Бєс» (Єгор ТРОЯНОВСЬКИЙ) — про викрадення і ймовірне вбивство добровольця у 2014-му на Донбасі. Разом із його батьком, літнім рибалкою з півдня України, режисер вирушає слідами викрадачів, намагаючись знайти свідків останніх хвилин життя молодого солдата.

«Віктор_Робот» (Анатолій ЛАВРЕНИШИН) — перша за багато років повнометражна авторська українська анімація. Сюжет розгортається в далекому майбутньому. Штучна зірка, котра має забезпечувати енергією планети навколо себе, не працює. Єдиний, хто може її полагодити, — дідусь Віки, що створив це світило. Однак він загадково зникає. Дівчинка разом із помічником — крихітним роботом Віктором — вирушає на його пошуки.

«Мій милий дім» (Сергій СТОРОЖЕВ) — драма про квартирне питання. Після смерті жінки в провінційному місті між її дітьми розгорається війна через спільну квартиру. Наймолодший Паша проти того, щоб продавати оселю: він ще досі тут живе, крім того, це він доглядав маму останні роки. Натомість і старший брат, і сестра впевнені, що квартиру продати необхідно. Ніхто не хоче відступати, що призводить до сумних наслідків.

Співрежисер (разом з Оленою МАКСЬОМ) румуно-української документальної копродукції «Не все буде добре» Адріан ПІРВУ так характеризує свій фільм:

«25-го квітня 1986 молода румунська селянка вирушила в Україну на екскурсію. Вона була на шостому місяці вагітності. Наступного дня вибухнув четвертий реактор ЧАЕС. У кінці липня я народився повністю сліпим. Зараз я бачу на одне око завдяки професійному лікарю, рогівці з моргу і сільській дівчині з силою левиці — моїй матері. Тридцять років потому я подорожую Україною та Білоруссю, щоб показати життя «чорнобильського» покоління очима одного з його представників».

В ПОЛІТИЧНІЙ КОМЕДІЇ «БОСИЙ ІМПЕРАТОР» КОРОЛЬ БЕЛЬГІЇ ЗМУШЕНИЙ ПРИЙНЯТИ ІМ’Я... БРЄЖНЄВ
 

Ще один неігровий учасник програми — «Поміж кадрами» (Анастасія ТИХА) — історія стосунків між актором Тарасом ДЕНИСЕНКОМ, що помер у 2017 р. у 52-річному віці, та студентами, що виховувалися в його творчій майстерні. Через п’ять років після закінчення університету герої повертаються, щоб подивитися на себе збоку та спробувати вловити те, що відбувалося поміж кадрами. Вони переглядають відео, де зафільмовано залаштункові епізоди з репетицій їхньої студентської вистави «Кабаре» та рефлексують з позиції сьогодення. У центрі оповіді — портрет учителя, який відіграв непересічну роль у житті кожного з героїв.

«Родина» (Австралія — Україна) — повнометражний дебют австралійського режисера Джейдена СТІВЕНСА, знятий в Україні з українським акторським складом. Самотній головний герой шукає емоційної розрядки в організації та документації родинного життя. По допомогу він звертається до посередніх акторів. Проте коли його удавані сестри надихаються цією грою, їхні стосунки починають балансувати на межі між вигадкою і дійсністю. Прем’єра «Родини» відбулася торік на Мельбурнському кінофестивалі, де фільм здобув новостворену нагороду імені Деміана Гілла.

«Урсус. Кавказький бурий ведмідь» (Отар ШАМАТАВА, Болгарія — Грузія — Німеччина — Україна) — воістину багатостраждальний проєкт. На пітчінгу Держкіна його презентували ще в 2011 р. Зйомки почалися в 2013-му. Фільмування деяких сцен було закінчено на Закарпатті в листопаді того ж року. Тоді фільм називали одним із наймасштабніших в історії українського кіна, компанія-виробник навіть хвалилася, що в одній із ролей передбачається участь Кейт БЛАНШЕТ. Загалом зйомки проходили в Україні (Київ, Ужгород, Мукачеве, Чортків, Синевирська поляна, скелі Довбуша), Грузії (Тбілісі та Батумі), Болгарії (Софія) та Німеччині (Берлін). Через різні затримки замість запланованих кількох тижнів процес розтягнувся на п’ять років; змінювався склад знімальної групи. 14 вересня 2018 р. продюсери нарешті здали готовий фільм Держкіну, а виходить на екрани він тільки зараз.

«Урсус» — історія трьох невдах: грузинського кінорежисера, перевдягненого ведмедем, відставного українського каскадера (Богдан БЕНЮК) та канадської захисниці диких тварин, які в 1992 здійснюють авантюрну подорож із зануреного у хаос громадянської війни Тбілісі до Берліна. Кожний із трьох персонажів має свою мету, навіть не підозрюючи, наскільки тісно переплетені їхні долі.

ЗАКРИТТЯ

Закриватиме фестиваль біографічна драма «Шарлатан». Картину спільного виробництва Чехії, Ірландії, Польщі та Словаччини зняла польська режисерка Аґнєшка ГОЛЛАНД, яка у 2017 р. отримала «Золотого Дюка» ОМКФ за внесок у кіномистецтво.

Сюжет «Шарлатана» описує реальні події з життя чеського цілителя Яна Міколашека, який усе життя лікував хворих травами. Міколашек здобув славу та багатство, лікуючи відомих людей міжвоєнного періоду, а також при нацистах і комуністах нетрадиційним методом «сечової діагностики». Його пристрасть до лікування породжувала жорстокість, садизм та нездатність до любові, втамувати які могла єдина людина — його помічник Франтішек. Показовий судовий процес загрожує викрити усі таємниці цілителя.

Прем’єра фільму відбулася на 70-му Берлінському кінофестивалі в межах програми Berlinale Special.

Одинадцятий одеський міжнародний кінофестиваль завершиться 3 жовтня.