Ціни б’ють по цінностях

Незалежна асоціація телерадіомовників спільно з Комісією з журналістської етики провела круглий стіл «Між війною та виборами: час домовлятися про стандарти роботи самим». Представники загальнонаціональних і регіональних ЗМІ обговорювали так звані незручні питання, що постали сьогодні перед працівниками медіа. Дискусія точилася навколо проблем інформаційної безпеки, громадянської позиції журналістів, а також залежності медіа від політичних грошей. І хоча, здавалося б, після трагічних уроків Євромайдану, такі питання не мали б становити категорію «незручного», а радше — очевидного, солідарності в тезах учасників круглого столу ми не почули. Як і раніше, засилля «джинси» та політичних PR-присідань на популярних медіа-каналах виправдовується нестачею коштів, мовляв, ці тенденції — вимушеність. При цьому, здається, представники медіа забувають, що в умовах війни, у якій незалежні українські ЗМІ опинилися вперше, «політика рентабельності» обернеться неспівмірно більшими витратами, які рахуватимуться не розмірами гонорарів, а кількістю загиблих українців.

Деякі з учасників круглого столу, визнаючи всі труднощі боротьби на медіа-ринку, все ж таки закликали колег шукати альтернативні способи «втриматися на плаву». Експерт Інституту масової інформації Олена ГОЛУБ вважає, «лакмусовим папірцем» чесності українських ЗМІ стала остання передвиборча кампанія, яка за своєю суттю мало чим відрізнялася від промоційних баталій минулий років. Напрошується думка, що українські медіа за двадцять три роки корумпованої незалежності так звиклися зі старими схемами роботи, що після Революції Гідності просто розгубилися.

«Ми вже не перший рік проводимо моніторинг використання джинси українськими медіа під час передвиборчої кампанії. Позачергові вибори цього року проходили мобільно, в короткий термін, тому, можливо, і традиційні PR-ники активізувалися лише за два місяці до дня волевиявлення. Левову частку контенту «заджинсували» Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Сергій Тігіпко. При цьому Тимошенко з’являлася в медіа-просторі по всій Україні, Порошенко агітував на Вінниччині та у центральних областях, а Тигіпко — у східних регіонах» — повідомила пані Олена.

За її словами, були і неординарні стратегічні ходи, наприклад, Наталія Королевська, яка продовжувала витрачати гроші на замовні матеріали навіть після зняття своєї кандидатури на пост президента, або Михайло Добкін чи Петро Симоненко, які чомусь вирішили особливо «налягти» на власну промоцію в інтернет-ЗМІ. Та головне, що залишилося незмінним — кількість «чорного піару», який передусім замовляли представники передвиборчих команд Петра Порошенка та Юлії Тимошенко. За даними ІМІ, близько 60% від усієї української джинси «передплатили» політики, щоб дискредитувати одне одного напередодні виборів, і це тим часом, доки з екранів лунали обіцянки про справедливе політичне змагання.

Особливо цинічними, на думку медіа-експертів, що виступили на зустрічі, виглядає використання новітніх методів інформаційної пропаганди. Якщо раніше відверто «чорні» журналістські матеріали середньостатична людина розпізнавала, просто «скануючи» певний ресурс, тепер «джинсу» четвертого покоління — приховану, а тому й особливо небезпечну — продукують цілі команди PR-ників і, на жаль, не лише іноземних, але й вітчизняних. Зокрема, популярними на телебаченні стали так звані дебати, у яких одна сторона виглядає помітно слабшою та менш привабливою, ніж інша; поширюється метод спекуляцій на долях нових українських героїв та інші форми вишуканої маніпуляції.

Медіа-експерт Володимир ПАВЛІВ, який також брав участь у зустрічі, зауважив, що, як би складно не було працювати, вдаватися до схожих інструментів впливу неприпустимо: «Вести продажну редакційну політику — означає бути «беркутівцем» у журналістиці», — наголосив він. І дійсно, громадськість вимагала від бійців «Беркуту» скласти зброю та ігнорувати накази, і нормальні люди не хотіли чути про те, що снайпери стріляють в українців, бо в них мало грошей і великі сім’ї. Неможливість заробити або кар’єрні амбіції не можуть буду приводом для нищення суспільства як у буквальному, так і в інформаційному сенсі.