«Права людини помирають лише разом із нами»

Права людини існують для всіх – це провідна думка, яка лунала нещодавно у КНУ імені Тараса Шевченка. З нагоди того, що у 2018-му світ відзначає 70-річчя Загальної декларації прав людини, посольство Швейцарії в Україні і Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні представили там документальну стрічку «Мисливці за злочинцями». Після перегляду відбулася панельна дискусія під назвою «Пам’ять. Правда. Справедливість» (за трьома словами зі стрічки).

Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах, говорить перша стаття Загальної декларації прав людини. На жаль, іноді люди нехтують цим, бо не розуміють один одного через відмінності у статі, національності, сексуальній орієнтації тощо. А коли мова йде про злочинців, ситуація ускладняється ще більше. «Акцентуючи увагу на злочинцях, ми повинні розуміти, що вони теж люди, чиї права потрібно захищати. Якщо людина тільки підозрювана, то держава повинна гарантувати їй захист прав. Наш моніторинг працює для того, щоб нікого не катували, навіть злочинців. Права помирають тільки лише разом із нами. Але навіть при цьому важливо закликати кривдників до відповідальності за злочини», – прокоментувала голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіона ФРЕЙЗЕР.

Саме таку проблематику висвітлює фільм «Мисливці за злочинцями»(реж. Хуан Хосе Лозано та Ніколас Вадимоф, Швейцарія), що розповідає про роботу юристів швейцарської організації TRIAL (Track Impunity Always), які відстежують воєнних злочинців з усього світу. Їх повсякдення показане на прикладі двох справ.

Гватемала – країна, де громадянська війна переросла в геноцид. Саме там мешкав Ервін Сперісен – у минулому капітан Національної поліції Гватемали, причетний до масових розстрілів населення. Це перша справа. Друга – розслідування, пов’язане з колумбійцем, названим містером Ікс, працівником одного університету. Відомо, що він створював списки людей, ворогів ректора, яких потім убивали. Певним чином ці двоє чоловіків потрапили у Швейцарію.

Знаходячи свідків та докази, юристи намагаються подати до суду на цих людей та покарати їх згідно з законом. Врешті ми дізнаємось, що Сперісен отримав довічне ув’язнення, але завдяки апеляції домігся зменшення терміну. Натомість містер Ікс загинув у пожежі у своїй квартирі за декілька днів до вироку суду.

Крізь стрічку червоною ниткою проходить ідея, що в тих країнах, де була війна, таке поняття як «справедливість» дуже відносне. Тому на дискусії після фільму логічним стало обговорення саме цього питання.

Учасники дискусії дійшли висновку, що на території окупованого Донбасу чи Криму, де постійно порушуються права людини – встановити справедливість дуже важко. Але, як зазначив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр ПАВЛІЧЕНКО, мир не може існувати без справедливості. Для досягнення справедливості потрібно фіксувати, документувати порушення та дати державі зрозуміти, що це вона повинна шукати винних, а не перекладати ці обов’язки на міжнародні інстанції. Підсумовуючи, учасники дискусії наголосили, що ми не можемо змусити будь-яку країну ставити Загальну декларацію прав людини вище за інтереси держави, але повинні хоча б вимагати від неї шукати тих, хто завдає іншим шкоди. Справедливість може прийти не одразу, але вона має запанувати.