П’ять кіноантидепресантів
На прохання «Дня» кінокритик, ведучий програми «Аргумент-кіно» (1+1) Володимир ВОЙТЕНКО назвав фільми, що варто подивитися українцям для підняття морально-психологічного духу.
«ПРОПАЛА ГРАМОТА»
(1972, Україна), режисер Борис Івченко
Напевне, найіронічніший український фільм усіх часів. Власне, він славний тією українською самоіронією, яка — своїми формами — проявляється у сотнях славнозвісних українських анекдотів, вони в’їдливо розбираються передусім із недоліками національного характеру. Разом із тим, що надзвичайно важливо, це не просто комедія, а правдива героїчна комедія, сповнена народного лукавства й оптимізму.
У ній ідеться про рідну українську землю та про фантастичні пригоди козаків Василя й Андрія, у виконанні Івана Миколайчука та Федора Стригуна, на шляху до цариці з гетьманською грамотою в руках. Саме в цьому фільмі на всю екранну потугу пролунав славнозвісний «Козацький марш» («Запорозький марш»), написаний сліпим бандуристом Євгеном Адамцевичем, у чудовому виконанні оркестру народних інструментів під керівництвом Якова Орлова.
Сценарій, що заснований на безсмертній повісті Миколи Гоголя, до фільму написав Іван Драч, котрий, до речі, має й спеціальну кіноосвіту, отриману на Вищих сценарних курсах у Москві. А до режисури, дарма що відсутній у титрах у цій іпостасі, щільно доклався Іван Миколайчук.
«МІЛЬЙОНЕР ІЗ НЕТРІВ»
(2008, Велика Британія), режисер Денні Бойл
КАДР ІЗ ФІЛЬМУ «МIЛЬЙОНЕР IЗ НЕТРIВ» / ФОТО З САЙТА KINOPOISK.RU
Це кримінальна драма знаного британського режисера Дені Бойла, що отримала аж вісім «Оскарів», зокрема й як найкращий фільм року. Сказати точніше — оптимістична драма. Й це історія життя неосвіченого 18-літнього хлопця з нетрів міста Мумбаї, якого за один крок до перемоги у знаменитій телевізійній грі «Хто хоче стати мільйонером?» арештовує поліція за підозрою в шахрайстві.
Прекрасний фільм, що завершується феєричним, дещо іронічним, але просякнутим любов’ю до індійського кіно, запальним кількатисячним національним танцем.
«НЕВЕЗУЧІ»
(1981, Франція — Мексика — Мальта), режисер Франсіс Вебер
В Інтернеті можна знайти аж три фільми з такою назвою. Я акцентую увагу саме на стрічці Франсіса Вебера з Жераром Депардьє та П’єром Рішаром у головних ролях. (Хоча можна переглянути й американський римейк 1991 року режисерки Наді Тесс із Мартіном Шортом і Денні Ґловером). Блискуча й легка комедія ситуацій. У центрі — пошуки невезучої доньки багатія, яка потрапила до бандитів; безутішному батькові психолог підказує, що знайти пропажу можна лише, якщо на її пошуки направити такого ж невезучого. Ним є бухгалтер у виконанні, звісно ж, П’єра Рішара.
А третій фільм із такою ж перекладною назвою — також Франсіса Вебера, але вже 2003 року і з дуетом Жерар Депардьє — Жан Рено, в якому Депардьє грає практично протилежного за характером героя з попередньої стрічки, однак ситуативно, бо новий персонаж є людиною від природи недалекою, але надзвичайно оптимістичною. І цей оптимізм прямо виливається з екрана на глядачів.
«ЧОРНА КІШКА, БІЛИЙ КІТ»
(1998, Югославія — Франція — Німеччина), режисер Емір Кустуріца
Славнозвісний фільм від «балканського Фелліні», як часто називають Кустуріцу. Він є одним із правдивих творців «балканського міфу», через який увесь світ має дуже чітке уявлення про ту країну, як про землю людей неймовірно життєрадісних і бурлескних. Власне, Кустуріца сам став частиною цього міфу.
Сюжет кінострічки — всуціль міфологічний, сповнений химерних персонажів та образів — обертається навколо стосунків двох циганських баронів, що набули статків через різноманітні махінації, та навколо стосунків трьох поколінь однієї родини. Він сповнений іронії, яка і випробовує й утверджує міцність запропонованої міфології, вітальність персонажів та силу мистецьких засобів. Тут вистачає усього: мільйонні оборудки з мафією, погоня за нареченою, що втекла, зухвалі пограбування, несамовите кохання й циганські веселощі. Тут мертві легко воскресають, адже це — ода життю!
А йдеться, між іншим, про Югославію 1990-х, яка переживала пекло громадянської війни...
«ПРИВИД ЗАМКУ МОРРІСВІЛЬ»
(1966, Чехословаччина), режисер Борживой Земан
Чудова пародія на містичні детективи — як фільми, так і відповідну белетристику (тут і цикл історій про Фантомаса, й знаменитий роман Ґастона Леру «Привид опери», що неодноразово екранізувався). Фільмові вже майже п’ятдесят років, а він лишається дотепним і нині, і, безумовно, антидепресивним на всі сто. Передусім, завдячуючи витонченій і, так би мовити, теплій іронічній інтонації авторів.
Окрім усього іншого, фільм достоту музичний. Взагалі, його драматургія ґрунтується на тому, що музикант симфонічного оркестру оперного театру під час вистави «Кармен» за Жоржем Бізе, примудряється читати англійський детектив. Поміж виконанням музичних партій він пускається на милість книжкового сюжету та власної фантазії, уявляючи себе героєм роману — сером Моррісом Ганібалом, власником ґотичного замку. Історія сповнена кумедних інтриг, кохання, пошуку скарбів, загадкових убивств і зникнень у таємних замкових підземних ходах. Красиві ліричні пісні виконує чудовий чеський співак Вальдемар Матушка.
