«Сімейне» — означає неагресивне
Попри те, що деякі українські телеканали позиціонують себе як сімейні, влаштувати затишні домашні посиденьки біля блакитного екрана — так, щоб не доводилося «перестрибувати» з каналу на канал під час показу окремих «недитячих» сцен, — досить проблематично. Як відзначають деякі фахівці у сфері ТБ, велика проблема полягає ще й у тому, що відсутнє чітке поняття «сімейне телебачення». А немає поняття — немає й пропозицій. «День» звернувся до своїх експертів (й одночасно телеглядачів) із запитанням:
«ЩО ТАКЕ, НА ВАШУ ДУМКУ, СІМЕЙНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ? І ЩО, НАПРИКЛАД, ВИ МОГЛИ Б ПОДИВИТИСЯ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ РАЗОМ ІЗ ДИТИНОЮ?»
Світлана ЛИПИНСЬКА, психолог:
— Найголовніше — сімейне ТБ має бути неагресивним. З цієї причини наше ТБ сімейним назвати не можна, бо воно дуже агресивне — починаючи від новин і закінчуючи дитячими фільмами. Не те, що сімейний канал, сімейну програму складно знайти. На мій погляд, сімейною передачею можна назвати КВК. Ще всією сім’єю можна подивитися якийсь концерт. А взагалі сімейним каналом я би назвала такий канал, де б транслювали, наприклад, науково-пізнавальні програми. Сімейне ТБ має дарувати глядачу інтелектуально-насичені передачі, а не бути машиною для гаяння часу. І хоча ТБ — масовий продукт, і сьогодні його складно назвати видом мистецтва, думаю, сімейне ТБ повинне бути естетичним.
Діти через гру або казку пізнають світ, для них сам телевізійний простір і всі його герої — живі. І тому все, що вони вбирають з екранів телевізора, має бути ретельно відібране. Вважаю, що така «цензура» (в позитивному значенні цього слова) повинна здійснюватися на рівні держави, це дозволить транслювати за допомогою ТБ високі цінності.
Олена КУЗНЕЦОВА, професор кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка:
— Сьогодні ми, на жаль, є свідками того, як руйнується традиційна сім’я. А ТБ, як могутній засіб впливу на формування людини, її світогляду, вчинків, поведінки, звичайно, має вплив на неї. І в цьому аспекті ідея створення сімейного ТБ є не тільки актуальною, а й нагальною. Бо сімейного каналу немає не лише в Україні, але й, здається, взагалі на теренах колишнього СРСР. Звичайно, для створення такого каналу повинна бути науково обґрунтована концепція. І в її основі повинен лежати захист інтересів сім’ї як єдиного і складного організму, в якому все взаємопов’язане і взаємозалежне. На сімейному каналі, звичайно, повинні домінувати інтегруюча, ціннісна, освітньо-виховна функції, ідеї добра для всієї сім’ї і для кожного її члена. Зокрема, це ідея вірності батькам, яка сьогодні часто ігнорується. Це ідея вірності дітям, яка теж ігнорується, коли батьки в погоні за кар’єрою, успіхом покидають своїх дітей і їдуть з села до міста, з провінційного міста в столицю або за кордон. Іще, на мою думку, сімейний канал не повинен обходити і тих гострих проблем, які існують в сучасних молодих сім’ях. Я постійно дивлюся з дітьми передачі російського каналу «НТВ — Детский мир». Саме НТВ, на мою думку, демонструє класику світового і російського художнього кінематографа. На українському сімейному каналі варто би було демонструвати українське і зарубіжне дитяче кіно, дитячі вистави, які популярні в дитячих театрах України. А головне — сімейний канал повинен бути без жорстокості та насильства, що властиве для всевладного сьогодні американського телебачення.
Сергій ТРИМБАЧ, кінокритик:
— На мій погляд, жоден з відомих мені в Україні каналів навряд чи може вважати себе на 100 відсотків сімейним (почасти такими можна назвати телеканали «Київ», «Студія 1+1» і, можливо, «ТЕТ»). Визначення «сімейний канал» все-таки передбачає програмну спрямованість на гармонізацію наших поколінь. По-друге, цей канал мусить бути програмно спрямований на те, щоби задовольняти потреби молодого покоління. Насамперед пізнавальні. Зрозуміло, що задовольнити такі потреби за допомогою фільмів жахів, які нам постійно транслюють, не можна. І оскільки пізнавальних програм фактично немає, то що можна дивитися з дитиною від чотирьох до п’ятнадцяти років? Хіба що радянські художні фільми та мультфільми. В певному розумінні, Голівуд робить сімейне кіно. Але, на мій погляд, воно сьогодні потворне. Хочеться також звернути увагу, що на Заході є чимало сімейних програм. До речі, той же російський телеканал «Культура» — це, на мій погляд, приклад культурного сімейного телеканалу. Бо він справді створений для того, щоб сіяти добре, розумне і вічне в душах людей.
Юрій ШАЙГОРОДСЬКИЙ, президент Українського центру політичного менеджменту, кандидат психологічних наук:
— Актуалізація цієї проблеми обумовлена, перш за все, збільшенням «кількості» агресивності і насильства на телевізійному екрані. ТБ — вихователь. І вихователь не лише дітей. Формування (корегування) ціннісних орієнтацій батьків сьогодні не в меншій мірі залежить від телевізійного продукту. Ідея сімейного ТБ має бути сформульована і обов’язково реалізована! Це — вимога часу. Навіть не того часу, в якому живемо, а часу — в якому житимемо. Ми і наші діти.
Головна мета сімейного ТБ — задоволення потреб глядачів щодо корисної інформації, розважальних та освітніх програм, формування ціннісних орієнтацій та світоглядних настанов.
Що демонструється на сімейному ТБ? Інформаційні програми (зокрема, випуски хороших (!) новин, події в Україні і світі, хроніка, довідки тощо); освітньо-пізнавальні програми за напрямками, визначеними потенційними глядачами, наприклад, географія, право, політика, історія, психологія тощо; програми для різних вікових категорій; програми для жінок (дівчаток), для чоловіків (хлопчиків); власне сімейні програми — планування сім’ї, здорове харчування, психологічна служба, поради спеціалістів, спільне дозвілля тощо; розважальні програми — ігрові шоу, конкурси, вікторини; музичні програми; авторські програми; світ мультфільмів; мода і стиль тощо.
Що не демонструється на сімейному ТБ? Телепродукція з елементами насильства, жорстокості; що пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу; яка принижує особистість за будь-якою ознакою; що пропагує невігластво, неповагу до батьків; що пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички; реклама тютюну, алкогольних і слабоалкогольних напоїв, агресивних видів спорту.
Валерій ЗЛИВКОВ, доцент Національного технічного університету «КПІ», психолог:
— Сімейного ТБ у нас не буде доти, доки існуватиме так званий український ефірний секонд-хенд. Чому таке відбувається? Серед експертів домінує дві точки зору. По-перше, це наслідки глобалізації, коли країни-піонери глобалізації приходять у будь-яку «переможену» країну і купують електронні ЗМІ для того, щоб громадянина цієї країни переформувати в конформіста-споживача. Друга концепція — в Україні відбувається некритичне впровадження американської моделі телебачення: ток-шоу, спортивні програми, дуже багато розваг і дуже мало інформаційних передач. Сімейне ТБ неможливе й через те, що в Україні взагалі немає концепції телебачення. Наприклад, країни ЄС на минулому тижні зробили повідомлення, що електронний інформаційний простір їхніх країн повинен бути заповнений вітчизняною продукцією. Звичайно, за таких умов формуються патріоти держави. Також на сімейному ТБ не повинно бути реклами, яка формує бажання купити будь- що за великі гроші. Бо не всі мають можливість викласти кругленьку суму за якусь забаганку. І в результаті, спочатку дитина ображається на батьків, бо вони не можуть щось їй купити, потім на виконавчу владу і потім на державу. Не місце на такому ТБ і таким ток-шоу, як «Слабое звено», «Последний герой», «За стеклом» тощо. Бо їх головна думка — перемога за будь-яку ціну. Потрібно демонструвати на сімейному ТБ, перш за все, вітчизняний продукт. По-друге, потрібний життєдіяльний закон про рекламу, щоб, наприклад, спортсмени, які є символом України, не рекламували пиво чи інші алкогольні напої. По-третє, потрібно створити кодекс тележурналіста: що можна, а чого не можна показувати по ТБ. Якщо це зробити, тоді дійсно з’явиться концепція українського сімейного ТБ, яке буде спрямоване на формування позитивних сімейних цінностей. А поки що разом з дитиною можна подивитися хіба що радянські мультики на зразок «Трое из Простоквашино», «Приключения Незнайки» тощо, герої яких, на відміну від монстроподібних героїв сучасних мультсеріалів, транслюють доброзичливість та позитивні цінності.
