<!-- **** **** ***** ***** ****** **** ****** text ****** *** ***** **** ******* ********-->

Бліндер був гросмейстером ще тоді, коли це звання не присвоювалося. Коли ж воно було введене, чиновники від спорту відмовляли у ньому Борису Марковичу, посилаючись на те, що закон зворотної сили не має.

Проте, з одного боку, яка різниця, яке звання носив Бліндер, адже у шашкістів є свій «гамбурзький рахунок», і всі чудово розуміли, що між тими, хто просто «виконав норму», і великим митцем шашок — дистанція величезного розміру. Втім, у душі «маестро» все ж була образа, адже його заслуги безперечні. І за пару років до його 80-річчя у червні 1991 року Держкомспорт Радянського Союзу, який доживав свій вік, присвоїв Борису Марковичу звання «гроса».

Страшно подумати, але почав займатися шашками Борис Маркович ще 1923 року. А вже 1934 став чемпіоном СРСР, повторивши свій успіх через 18 і 23 роки!

На відміну від багатьох майстрів Бліндер не надавав великого значення теоретичній підготовці. На його погляд, вирішальне значення мала робота за дошкою. Киянин віддавав перевагу імпровізації. Коли Бориса Марковича попросили сформулювати коротко його шашкове кредо — він відповів: «Я — естет».

Але за дошкою супротивник, як правило, заважає здійснити красиві задуми. Інша річ — шашкова композиція, де ми маємо справу з «чистою» красою. І на цьому терені Бліндер виявив себе справжнім митцем. Щодо людських якостей Бориса Марковича, його можна назвати лицарем, гросмейстером лицарського ордену. Протягом п’яти десятиліть він бився з відкритим забралом. При тому, що у російських шашках завжди процвітала «договірні ігри», Бліндер у них не брав участі жодного разу протягом всієї кар’єри.

Вік і здоров’я брали своє. Грати в турнірах вже було важко. Але Бліндер не йшов на спокій. Він тренував, писав статті та книжки.