ЩОДЕННИК

21 лютого

Порядний студент приречений на Історію зарубіжної філософії. Якщо ти не вивчив її на другому курсі, обов’язково доведеться зробити це на п’ятому. Якщо спишеш на п’ятому, тоді, мабуть, захочеться вступити до аспірантури, а тут уже ти і втрапив. Філософії не уникнути. Отак буває, прочитав уже половину екзаменаційних білетів і вже майже зрозумів, чим сартрівська «нудота» відрізняється від гайдегерівської «тривоги», а ті, у свою чергу, від англійського «spleen» і російської «хандры», аж тут Камю говорить, що на питання про мету існування і сенс усього сущого ані наука, ані історія філософської думки не дають жодної відповіді. Еге ж, думаєш ти, що й треба було довести, бо ти й так давно знав про себе, що нічого ти не знаєш. Тому спокійно лягаєш у своє тепле ліжечко. І вже майже заснув, аж тут у напівсні бачиш Шопегауера, який каже, що немає сенсу ганятися за щастям (читай: за снами). Треба по можливості уникати страждання. І ти розумієш, що трійка по філософії не принесе тобі нічого, крім страждань, тому вилазиш із ліжка і йдеш читати до ранку. І хоча вже знаєш, що сенсу у цьому ніякого немає, але цього разу, принаймні, усе по-чесному.