Рушді по-російськи

Червень буде важким місяцем для російських судів. Шістнадцятого червня непокірний олігарх Михайло Ходорковський і його товариш по зброї Платон Лебедєв нарешті постали перед суддями Міщанського районного суду. Безсумнівно, ця справа приверне увагу російської та міжнародної преси. А за день до відкриття судового процесу над Ходорковським розпочалися слухання ще однієї не менш важливої справи. Але вона стосується не олігархів, які втручаються в політику, а групи художників і працівників музею, чия професіональна діяльність несподівано перетворилася на делікатну політичну тему.

У січні 2003 року банда російських «православних» активістів влаштувала погром на виставці під назвою «Обережно! Релігія» в Музеї та Суспільному центрі ім. Сахарова. Організатори виставки заявили, що хотіли привернути увагу до нової ролі релігійних установ у російському житті. Але православні фундаменталісти визнали витвори мистецтва богоненавидними й образливими та розгромили виставку.

У грудні минулого року двох співробітників Музею ім. Сахарова та трьох організаторів виставки обвинуватили в розпалюванні релігійної ненависті. Зараз їм загрожує до п’яти років позбавлення волі. Тим часом церква проголосила вандалів героями, і з них зняли всі обвинувачення.

У вандалів були впливові заступники. Усі вони були членами конгрегації Святого Ніколая в Пижах, архієпископ якої Олександр Шаргунов — відомий радикальний фундаменталіст. У 1997 році він заснував рух під назвою Громадський комітет «За етичне відродження Вітчизни». У 2001 році на веб- сайті комітету розмістили інструкції щодо того, як зіпсувати «аморальні» рекламні щити, забризкавши їх фарбою. Послідовники швидко зіпсували 150 рекламних щитів у Москві.

Група відомих представників інтелігенції, які дотримуються націоналістичних поглядів, включаючи кінорежисера Нікіту Міхалкова, художника Іллю Глазунова й письменників Валентина Распутіна та Василя Бєлова, висунули петицію, де виставку називали «новим етапом свідомого сатанізму». Вони писали, що вороги Росії намагаються принизити безсилих «російських людей, їхні об’єкти поклоніння й історичні цінності».

Хто саме були ці могутні вороги? Представники інтелігенції їх не назвали, проте політична партія «Пам’ять», не вагаючись, у розміщеному на її веб-сайті зверненні закликала православних християн захистити «господа нашого Ісуса Христа» від «жидівських дегенератів».

Ці тривожні події в світі мистецтва відбуваються на тлі зростаючого націоналізму та релігійної агресивності в Росії. Православна церква протягом останніх років нагромадила величезний політичний вплив, і мало хто з політиків наважується викликати її невдоволення. Виставка в Музеї ім. Сахарова стала об’єктом критичної кампанії в засобах масової інформації, і це питання практично негайно поставили на розгляд у Думі, де націоналістично налаштовані депутати намагалися перевершити один одного в засудженні художників та вихвалянні вандалів.

У лютому 2003 року Дума ухвалила постанову, в якій йшлося, що метою виставки було розпалювання релігійної ненависті й образа віруючих і православної церкви. Генеральному прокурору доручили вжити заходів проти організаторів — крок, який схвалили 265 із 267 депутатів. У квітні 2003 року Дума проголосувала за посилення закону проти розпалювання релігійної ненависті, додавши до п’яти років ув’язнення для порушників.

У грудні 2003 року директору Музею ім. Сахарова Юрію Самодурову висунули обвинувачення в діях, що «призвели до розпалювання ненависті та ворожнечі». Якщо його визнають винним, він може отримати п’ять років позбавлення волі. Але церква не вимагає такого суворого покарання. У березні 2004 року відділ зовнішніх зв’язків Московської патріархії зробив заяву, що здивувала всіх. У ній стверджувалося, що організатори виставки в Музеї ім. Сахарова скоїли адміністративний, а не кримінальний злочин. Різниця полягає в тому, що покаранням за адміністративний проступок є штраф, а не ув’язнення.

Таке пом’якшення позиції церкви, можливо, було результатом громадських протестів у ліберальній російській пресі. І все ж погром у Музеї ім. Сахарова викликав ланцюгову реакцію подібних нападок на сучасне мистецтво зі сторони православних фундаменталістів, контролювати яких церква не в змозі.

Ганна Алчук — художниця, яка брала участь у виставці в Центрі ім. Сахарова та якій згодом висунули обвинувачення, — сказала, що прочитала всі 14 томів доказів, зібраних прокуратурою, і що 11 томів повністю складалися з листів від «трудящих», які обурені виставкою та які вимагають покарати художників. Майже ніхто з авторів листів виставку не бачив — більшість підписали заздалегідь заготовані листи. «Події навколо виставки дискредитують Російську Православну церкву, так само як фатва, що засудила до смерті Салмана Рушді, дискредитувала іслам», — каже вдова Андрія Сахарова Олена Боннер.

Результати судових слухань складно передбачити, але вони дадуть відповідь на запитання: чи втратили російські люди свободу художнього самовираження, здобуту ними після падіння комунізму? Розчарування «демократією в стилі Бориса Єльцина» примусило Володимира Путіна зайнятися пошуком ідеології, заснованої на націоналізмі та прославлянні держави. Її називають «керованим плюралізмом». Як видно, Громадський комітет «За етичне відродження Вітчизни» бажає бути серед керівників.