Ноу-хау Віри Томашевської

Власне, відкриття Віри Томашевської дуже логічне — як, імовірно, і всі справжні відкриття. Вона починала як кераміст-монументаліст — автор значних, на всю стіну, декоративних композицій. Геніальна ідея полягала в тому, щоб надати такому витвору камерної, картинної форми, не змінюючи при цьому його суті. З технічного погляду панно ужгородської художниці — це об’ємні керамічні деталі, нерідко ювелірної точності, але найчастіше — виразні саме у своїй лаконічності, наклеєні на полотно, звичайно, впритул одне до одного. Результат — парадоксальне і захоплююче поєднання рукотворної «затишності» з розмахом, що справляє враження веселої і трохи урочистої святкової метушні.

Улюблені персонажі Віри Томашевської — квіти, риби та будинки. Ці три види чесно поділили між собою «життєвий простір» її панно, іноді, однак, гостинно допускаючи до свого кола (або, точніше, своїх кіл) інших персонажів. Тоді з’являються метелики з комічними очками, казкові птахи, дерева, які не перевершують, проте, розмірами квітiв («Осінь»), маски або, наприклад, баранчик, який заблукав («Ліс»). Однак зазвичай твір ужгородської художниці — або щедро розквітла галявина («Весна»), або річкове дно, котре живе своїм дуже бурхливим життям, або, нарешті, місто. Імовірно, міста — найпривабливіша частина великої керамічної країни Віри Томашевської: маленькі псевдосередньовічні будиночки із крихітними віконцями та балкончиками, всі різні, тісно викладені один до одного, — чи то казкова «прянична» архітектура, чи то чудова недосяжна реальність, що належить іншому простору-часу. При цьому призначено ці міста, безсумнівно, тільки глядачам. Принаймні ніяких інших мешканців тут немає: будиночки стоять тихі і порожні. Можливо, міста Віри Томашевської — отакі міста-привиди, назавжди покинуті чи то гномами, які розбіглися, чи то дітьми, котрі виросли? Утім, не варто про сумне. Можливо, міста Віри Томашевської — це мрія-спогад про її Ужгород. Щоправда, ніяких конкретних указівок на це в самих панно немає. Однак цілком можливо вважати Вужем річку, яка окреслила знизу одне таке чарівне містечко — і, зрозуміло, яка аж кишить різноманітними та веселими іхтіологічними персонажами.