Від Маркеса до Маркоса

Бум літератури Латинської Америки припав на 60—70-ті роки минулого століття. Основоположником його вважається парагвайський поет і письменник Аугусто Роа Бастос і його роман «Син людський» (1960), а яскраві представники - відомі всьому світу письменники Габріель Гарсія Маркес, Маріо Варгас Льйоса, який нещодавно побував в Україні з візитом (див. статтю Олега Коцарева «Від місії літератури до «Іспанського світу» в № 214 від 13—14 листопада ц. р.), Карлос Фуентес, Хуліо Кортасар, Хорхе Луїс Борхес, Адольфо Біой Касарес та інші.

 Ніщо, як відомо, не вічно, і поступово цікавість до загадкового світу цього регіону почала згасати. Як раптом, несподівано, нестримно, яскраво в літературний процес уривається Парагвай. Саме тут з’являється новий напрям, який назвали пост-бум. Його визначальна риса - постулат про те, що, як би не складалося життя, які б події, навіть найжахливіші, не відбувалися з нами, з нашими близькими, з країною... - світом править оптимізм. І навіть смерть, у найгірших її проявах, може стати життєстверджуючим початком чогось нового, нехай поки що невідомого, але найближчого майбутнього.

Безперечним лідером і теоретиком цього літературного напряму є наш сучасник, людина-легенда, поет, письменник, учений, парагваєць Хуан Мануель Маркос. Його роман «Зима Гюнтера» викликав у світі літератури ефект бомби, що розірвалася. Це незвичайна, тонка, витончена поліфонія подій і доль. Різкий протест проти диктатури, будь-якого насильства над почуттями, переконаннями і ліричний гімн красі, коханню, людині. Збірки есе Хуана Мануеля Маркоса «Роа Бастос - попередник пост-буму», «Від Гарсія Маркеса до пост-буму», чисельні статті, а також його журнал Discurso literario, заснований у Сполучених Штатах Америки 1983 року, є теоретичним обґрунтуванням феномену латиноамериканського пост-буму.

Сюжет роману «Зима Гюнтера» заснований на трагічних подіях біографії самого автора, Хуана Мануеля Маркоса, який з 1973 по 1987 роки піддавався переслідуванням, тюремним ув’язненням, через свої політичні переконання був вигнаний із країни і вимушений був понад 20 років жити у вигнанні, в Європі й Америці.

Цей твір, незвичайну оповідну структуру якого наскрізь пронизує ліризм почуттів та емоцій героїв, розповідає про долю холодного, розсудливого парагвайського співробітника Світового банку, парагвайця німецького походження Гюнтера і його дружини Елізи, фахівця-іспаніста, афроамериканского походження, ніжної і чуттєвої жінки. Події відбуваються в одній із країн Південної Америки (ми розуміємо, що це Парагвай) під час правління диктатора Стресснера. Одна з причин, чому герої перебувають у Парагваї, - необхідність врятувати від переслідувань, тюремного ув’язнення і фізичної розправи над їхньою племінницею, яку терзає місцева влада через її вірші, просочені любов’ю до країни, драматизмом, закликом до свободи і демократії.

Загадкова система несподіваних метафор, перескакування у часі, контрастні зіставлення, що доходять до непримиренної ворожнечі й одночасно постійно готові до перетворення одне в інше... - лише незначна частина прийомів, які використовує автор зі свого величезного арсеналу для емоційного впливу на читача. У магії «Зими Гюнтера» можливим, а отже, логічним є все - не лише різке рішення змінити свою долю, почати життя з чистого аркуша, все залишити, звільнитися від пут або навпаки, заховати щось назавжди, жорстоко помститися або, навіть убити, але і воскресіння з мертвих не здається дивним. Бо зима (з якою асоціюється диктатура Стресснера у Парагваї) не буде вічною і людина не живе в неволі, кохання перемагає смерть, а майстер творить слово, яке втілює надію на красу буття.

З вересня 2014 року роман доступний і для українського читача. Переклад українською мовою виконаний на кафедрі романських мов Донецького національного університету, який нещодавно відновив свою роботу у Вінниці, доцентом Ігорем Проценком і Ярославом Губарєвим. Передмова - доцента кафедри журналістики ДонНУ Олени Тараненко. Зараз колектив авторів працює над перекладом і редакцією російськомовного варіанту.