Любов канібала
Фільм Даррена Аронофскі «мама!» (оригінальна назва — з маленької літери) справляє вкрай суперечливе враження.
Починається він як сімейна драма, продовжується як трилер, а під фінал стає суцільним гіньолем, цирком жахів.
Головні герої — таке собі подружжя: Він (Хав’єр Бардем) — поет, а в Неї (Дженніфер Лоуренс), здається, немає іншої функції, ніж бути домогосподаркою. Інакше кажучи, працює дружиною. Готує їсти, фарбує стіни після недавньої пожежі, народжує дитину.
І все добре, але в будинок постійно вдираються сторонні люди. Шанувальники Поета. Кількість яких — усупереч опору дружини — зростає, а їхня поведінка стає все більш фанатично-агресивною. Нащо вони чоловікові? Бо купають його в хвилях обожнювання й кладуть свої та чужі життя в нескінченних конфліктах — що надихає Автора на нові поеми, котрі в свою чергу спричиняють ще більший хаос.
В останній третині фільму Аронофскі явно вичерпує запас шокуючих засобів, перегинає палицю й влаштовує вищезгаданий цирк — задумане буяння кошмарів обертається на багатолюдний балаган. Мене лякають, а мені не страшно, швидше смішно. Посередня режисура, посередній фільм.
Тож чому пишу про це? Через сюжет. Бо тут, окрім усього іншого, відбувається стара як світ повість про безсоромну експлуатацію найближчої людини. Коли вже все зруйновано, чоловікові мало, і він забирає в героїні Лоуренс останнє — любов до нього, буквально вириваючи з грудей дорогоцінним кристалом. Від дружини не лишається нічого, а Поет продовжує жити повноцінним життям.
У його ліжку прокидається чергова жертва.
Щоб знову віддати всю себе заради його амбіцій, його натхнення, його комфорту.
Оцей неспинний акт канібалізму за взаємною згодою і є справжнім жахом.
