В Одесі представили понад 500 поштових карток із колекції краєзнавця
Понад 500 поштових карток із колекції заслуженого працівника культури України, відомого одеського краєзнавця і колекціонера, філателіста і філокартиста Тараса Максим`юка нині представлено в приміщенні Одеської дирекції «Укрпошти». Більшість із них зібрана в Одесі. Виставка «Україна на поштових листівках на початку ХХ ст.» розміщена в приміщенні колишнього Головпоштамту. Велична споруда – пам’ятка архітектури кінця ХІХ ст., красі й функціональності якого позаздрять не лише подібні українські установи, – ідеальний простір для подібної експозиції. З цією подією привітали присутніх керівники Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Лариса Малишева і Іван Темницький.
Колекція Максим’юка унікальна. Окремі зразки його листівок увійшли до розкішно виданих альбомів-каталогів, зокрема, до ювілейного видання «Шевченківська листівка як пам’ятка історії і культури (1890-1940)».
На виставці переважає кольорова продукція листівок 1905-1910 років видання. На поштових картках відтворені колоритні українські типажі, костюми, особливості побуту, архітектура і краєвиди різних земель України; різдвяна тематика; фото з вистав трупи Івана Карпенка-Карого і Панаса Саксаганського (які неодноразово гастролювали в Одесі); твори таких митців, як Сергій Васильківський, Микола Пимоненко, Микола Кузнєцов, Микола Бурачек, Михайло Дерегус, а також маловідомого загалу майстра графіки Амросія Ждахи (Смаглій). Принагідно зазначимо, що цей видатний художник понад тридцять років працював креслярем в Земельному банку Херсонської губернії, приміщення якого знаходилося тоді саме напроти одеського Головпоштамту. Листівка синкретична, вона акумулювала в собі різні види мистецтва: графіку, живопис, архітектуру, фотомистецтво, театр, музику, історію і краєзнавство.
Можна лише дивуватися невичерпній енергії Тараса Івановича, який впродовж півстоліття збирав в Одесі свою унікальну україніку.
«Як художник театру я особливо ціную подібні матеріали, які мені допомагають в роботі, – зазначив відомий майстер Микола Вилкун. – У якій би країні я не бував, я купую листівки, на яких відтворений національний колорит того чи іншого народу. Як, приклад, Японія, де понад чотириста років діє театр кабукі. Японці люблять свою національну культуру і дуже дбають про неї. Подібні виставки надзвичайно важливі, бо в них прихована істина, глибина народної культури, адже світ сьогодні уніфікований, на наших очах знищується самобутність міст…»
Своїми враження від експонатів поділився заступник директора Одеського історико-краєзнавчого музею Юрій Слюсар: «Ця виставка якраз і засвідчує, що Одеса – справді українське місто. Вона може підштовхнути одеситів до таких думок, щоб вони душею прийняли цю позицію. Через листівки простежуються культурні зв’язки нашого краю з усією Україною. Тут надзвичайно багатий етнографічний матеріал для істориків, етнографів, художників, який потребує осмислення. Тарас Іванович Максим`юк для нас є своєрідною «одеською українською енциклопедією», він людина універсальна, і ми бажаємо йому втілити вимріяний десятиліттями задум – створити в Одесі музей україніки «Тарасів дім», який поки що діє віртуально.
Володимир КУДЛАЧ, Одеса
