Універсальний козак
Нагадаємо, що свого часу одна лише звістка про те, що російський режисер Володимир Бортко знімає фільм за повістю «Тарас Бульба», прозвучала доволі скандально. Причини цього були різні, головних серед них дві.
Перша. Дуже непросто виглядав цей запланований «Тарас Бульба» в контексті непростих російсько-українських відносин. Навіть сама по собі повість Гоголя вкотре виявилася одним із приводів для запеклих суперечок патріотів двох країн. Їхні російські (за версією опонентів — «исконники») й українські учасники (відповідно «свидомиты»), між іншим, сварилися (і через 200-річчя від дня народження Гоголя сваряться знову) через переклад «Тараса Бульби» з російської на українську — наприклад, в одному з них слово «русский» усюди виправлено то на «козацький», то на «український». Зрозуміло, що навіть іще ніким не бачена екранізація стала предметом для жорстокої полеміки на профільних ресурсах в інтернеті.
Друга причина. Багато хто хвилювався щодо того, яким виявиться екранне вирішення єврейського питання. «Перевешать всю жидову! — раздалось из толпы. — Пусть же не шьют из поповских риз юбок своим жидовкам! Пусть же не ставят значков на святых пасхах! Перетопить их всех, поганцев, в Днепре!» — зокрема писав класик. З пісні слів не викинеш, але класику взагалі вже все одно, а ось режисер Бортко через класика запросто міг загриміти в антисеміти.
Була й ще одна додаткова інтрига. Володимир Бортко свого часу екранізував «Собаче серце» так, що вийшов ледве не останній абсолютно для всіх улюблений повнометражний російський фільм. А раптом і «Тарас Бульба» у нього вийде?
За першим пунктом усе пройшло гладко. З одного боку, український актор Богдан Ступка, котрий виконує роль Тараса Бульби, всі слова «русский», що зустрічаються по тексту, вимовляє якомога більш ревно, а з іншого — природа України й побут Січі показані з максимальною любов’ю, жодними натяками на «малоросійськість» і іншу другорядність нашого південного сусіда тут і не пахне. Тобто наявне зважене рішення і ніяких приводів для скандалів.
Не менш вдало все склалося і з антисемітською лінією. Наприклад, у вищенаведеній цитаті слово «жид» витончено замінили на «шинкар» — і всі проблеми зникли. А, наприклад, сцена в Умані, в якій Тарас просить Янкеля відвезти його до Варшави, де мають ось-ось стратити Остапа, зроблена страшенно зворушливо. В результаті ображатися на фільм є сенс не росіянам, українцям або євреям, а радше полякам, але й тут, попри непрості відносини між двома країнами, всі претензії можуть бути адресовані хіба що оригіналу та його давно покійному автору.
З останнім пунктом вийшло гірше. Навіть знімаючи фільм за книгою, яку всі більше або менше знають близько до тексту, доцільно задуматися, про що буде цей фільм. «Тарас Бульба» пропонує доволі великий список «головних питань», які з них найважливіші сьогодні — міг би визначити режисер. Але не робив цього. Він просто переніс «Тараса Бульбу», як і «Собаче серце», на великий екран, хіба що трохи скоротив щодо оригіналу. На цьому шляху він зіткнувся з проблемами.
Якщо «Собаче серце» являє собою практично готовий кіносценарій, то з повістю Гоголя трохи складніше. Як, скажімо, перенести на екран слова «как хлебный колос, подрезанный серпом, как молодой барашек, почуявший под сердцем смертельное железо, повис он головой и повалился на траву, не сказавши ни единого слова». Дивлячись на те, як їх переніс режисер Бортко, думаєш, що краще взагалі не перенести. А про слова Гоголя у сцені страти Остапа «не будем смущать читателя картиною адских мук, от которых дыбом бы поднялись их волоса», режисер і зовсім радикально забуває, судячи з усього, вважаючи, що, на відміну від читача, глядача вже нічим не збентежиш.
При всьому цьому в фільмі є на що подивитися — хоч би на Михайла Боярського в ролі харизматичного пияка Мосія Шила — доволі екстравагантно вийшло. Та й узагалі якийсь час — приблизно до того моменту, як починаються суцільні батальні сцени, — «Тарас Бульба» виглядає милою і приємно старомодною екранізацією класичного твору. Проте загалом краще б фільм виявився скандальним, аніж таким.
