Очищення по-румунськи

Румунська влада вперше після революції 1989 року розпочала відкривати надсекретні досьє колишньої таємної поліції Securitate. На початку серпня рішення про публікацію імен відомих румунських політиків і журналістів ухвалила Комісія з вивчення архівів колишньої поліцейської служби (Cnasas). 11 серпня тижнева бухарестська газета Gandul надрукувала список 29 депутатів, назвавши їх collabos (колабораціоністами), чи жертвами таємної служби Securitate. Декількома днями раніше газета Evenimentul zilei (Події дня) надрукувала на першій шпальті статтю про відомого ліберального депутата Мону Муска, яка є винятковим символом моральності в румунській політиці. Газета стверджує, що М. Муска ще з 1977 року співпрацювала з колишньою спецслужбою під кодовим іменем Дана. Під тиском преси вона змушена була визнати це. «Публічне зізнання у співпраці з таємною поліцією через 16 років після завершення революції є запізнілим, — зазначає Evenimentul zilei, й додає, — весь цей час нас обманювали». У співпраці з Securitate зізнався інший депутат соціал- демократ Алін Теодореску.

Під прицілом Комісії, крім політиків, знаходяться журналісти. Наприкінці липня відомий журналіст і символ молодого антикомуністичного покоління Карол Себастьян також визнав, що співпрацював iз таємною службою, будучи учнем наприкінці 1980-х років.

Шоковані таким відкриттям, бухарестські журналісти потрапили практично у справжню пастку collabos. Асоціація Civic Media склала список із 400 журналістів, які повинні публічно заявити про співпрацю з таємною поліцією. Зараз їхні справи перевіряються, очікуються на великі несподіванки для румунських акул пера, стверджує AFP. На думку аналітиків, Румунія постала перед ризиком піддатися справжньому полюванню на відьом. «Сьогодні — це учні, які вимагатимуть звести рахунки з учителями за їхню співпрацю із Securitate, завтра хворі звинувачуватимуть лікарів, а післязавтра діти засуджуватимуть своїх батьків», — заявив Кристіан Тудор-Попеску, президент патронату над румунською пресою, який також фігурує в чорному списку, опублікованому в газетах. Професор Бухарестського університету Даніель Барбу вважає, що істина й Securitate — це зовсім різні речі. Багато справ були сфабрикованими, наголосив він.

Тим часом парламентська комісія з питань контролю за розвідувальними службами заявила про намір розпочати розслідування в редакціях румунських газет, щоб виявити «кротів» (засланих агентів). Парламентарі обіцяють заборонити проникнення таємних агентів у пресу, оскільки зараз по всіх редакціях панує дух недовіри.

КОМЕНТАР

Лівіу МУРЕСАН, виконавчий директор Європейського інституту управління ризиками у сфері безпеки та комунікацій, Бухарест:

— У Румунії досить пізно почали цей процес очищення від комуністичного минулого. Він мав розпочатися вiдразу після революції й має відбуватися чесно й прозоро. Причому списки collabos мають стати публічними після того, як Комісія з вивчення архівів колишньої політичної поліції (Cnasas) ухвалить остаточне рішення щодо їх публікації. Це має відбуватися поза політичною боротьбою. І не має стати чимось на зразок політичного покарання чи помсти проти різних політиків, журналістів. Більше того, відомо пропозиції щодо публікації інформаторів серед священиків.

Дуже важливо, щоб цей процес, у першу чергу, охоплював людей, які завдали шкоди румунському населенню. Мова йде про офіцерів служби Securitate, які безпосередньо керували операціями проти населення. І лише тоді приступити до розгляду справ людей, які були інформаторами Securitate й співпрацювали з цією службою.

Зараз можна сказати, що процес публікації списків collabos є досить дивним. У мас- медіа з’являється інформація про певних людей, їхню співпрацю з румунською спецслужбою перед офіціальним оголошенням Cnasas. Водночас не зрозумілий процес ухвалення рішень серед членів самої Комісії. Деякі члени парламенту вважають, що Cnasas має бути ліквідована й більше не функціонуватиме в такому вигляді.

Я не вважаю, що публікація списків collabos вплине на національну безпеку країни. Населення довіряє розвідувальним службам. Але цей процес дуже складний. Факти не завжди засвiдчують реальність, тому ризиковано сприймати серйозно будь-які чутки чи матеріали, що були опубліковані в мас-медіа без схвалення Cnasas, яка займається перевіркою досьє Securitate.

Чи має Україна наслідувати приклад вашої країни? На мою думку, кожна країна має мати свій власний процес очищення й оцінки минулого. Тому не варто говорити про те, що вам слід наслідувати ту чи іншу країну. Це проблема громадянського суспільства, народу України, яку треба вирішувати разом із мас-медіа, парламентом — як ставитися чи вирішувати — це дуже чутливе питання. Але цей процес має розпочатися. І люди, які з боку спецслужб були відповідальними за жорстокість і насильство до населення, не мають права брати участь у політичному житті й знову відповідати за діяльність сектору безпеки. А процес реформ сектору безпеки в країні є дуже важливим для доброго урядування.