«Наш мистецький заклад знаходився в епіцентрі обох революцій: 2004 і 2014 років»

Володимир РОЖОК, ректор Національної музичної академії України П.І.Чайковського:

— Розмови про небезпеку роз’єднання і розділу нашої країни, на мій погляд, загострюються сьогодні штучно і переважно провокативно. Так, революційні барикади розвели людей по різні боки; так, існують чимало сил, які провокують це загострення, які маніпулюють географічними векторами і національним розмаїттям України. Але ж, насправді, людей по різні боки барикад, у різних куточках нашої країни об’єднує, насамперед, бажання мати нормальне й вільне життя, спокій за майбутнє своїх дітей і цінності самого буття! Адже неможливо роз’єднати людей, у яких спільна батьківщина, яких об’єднує любов до своєї землі, які мають спільну історію нашої молодої Держави! Неможливо роз’єднати людей в горі, в жалобі, в молитвах, і ми бачимо це в скорботі тисяч і тисяч тих, хто приходить вклонитися пам’яті героям Майдану.

У ці дні, мабуть, кожний з нас ще раз переконався у найвищій цінності людського життя. Як ректор Національної музичної академії України, що стоїть у самому центрі Майдану, побачив певний символ у тому, що наш мистецький заклад знаходився в епіцентрі обох революцій: 2004 і 2014 років.

Ніні, у ці історичні для України дні Академія стала одним із головних майданчиків революційних подій, місцем, де змогли  знайти прихисток сотні активістів, а приміщення Оперної студії перетворилося на лазарет для постраждалих на Майдані. Із колон третього поверху музичної Академії, в ті найстрашніші кілька ночей засвітили потужні ліхтарі! За словами сотника Майдану Володимира Парасюка, саме світло тих ліхтарів на балконі Академії і колони-прикриття дуже  допомогли активістам. В один із цих ліхтарів таки поцілила снайперська куля, яка вивела його з ладу...

На дуже конкретних прикладах ще раз переконався, що саме нас об’єднує. Перебуваючи щоденно в стінах Академії, звертався до активістів Майдану з благанням її уберегти . Але і без моїх звертань вони прекрасно знали, що унікальний мистецький заклад, величезну кількість дорогоцінних музичних інструментів, нотну бібліотеку, яка є  однією з найцінніших у Європі, будь-що треба зберегти. Всі ми — студенти, педагоги Академії і я особисто безмежно вдячні їм за те, що навіть під загрозою кількох пожеж вдалося захистити для коштовності нашої культури, для нас і для майбутніх поколінь.