Про паркан і «особистий комунізм» комуніста Калєтника

День Незалежності жителі Бучі, що на Київщині, «відзначили» по-особливому. Громадяни почали демонтаж 8-метрового паркану довкола 15 га землі, які намагався незаконно захопити екс-народний депутат-комуніст та екс-голова Державної митної служби Ігор Калєтнік. Про це на своїй сторінці у Facebook написав журналіст Денис Казанський. «Не обійшлося без протистояння з міліцією, яка намагалася захищати прекрасний паркан. Звичайно, було частково шкода такий чудовий екземпляр. Такого роду конструкції огороджувальні 15 га все ж зустрічаються не часто, — пише Казанський. — Колись комуністи громили садиби поміщиків. Тепер народ атакує садиби комуністів».

Журналіст назвав Бучу маленьким феодальним світом: «Найбільші махінації з землею, мер-корупціонер сколотив гігантський капітал на забудові, нахабному розпилі лісу. Вишенька на цьому торті — шикарний земельний наділ комуніста Калєтніка, який прославився своїм монструозним парканом. Враховуючи, що одна сотка землі в Бучі коштує кілька тисяч доларів, можна приблизно уявити собі, наскільки вдало проходила служба Калєтніка в митних органах». Як повідомляє Казанський, комуніст Калєтнік планував влаштувати мисливські угіддя: «Полювання виглядало б приблизно так: на огороджену територію в межах міста завозяться раніше спіймані звірі, яких випускають, а потім бігають за ними по лісі і розстрілюють, користуючись тим, що нікуди дітися через високі стіни вони не можуть. Як видно, звички у ленінців з 1917 року не дуже змінилися».

Історія з даним угіддям не нова — ще в серпні минулого року журналістами було розкрито земельну схему Калєтніка, який після перемоги Революції Гідності втік до Росії. Неймовірних розмірів територія нібито належала його 90-річному діду Василю Киргану, який про дане угіддя навіть не знав. Так само не знали про цю землю й ті люди, які нібито продали її літньому родичу екс-депутата. Проте 15 га було обнесено високим парканом вартістю в 6 млн грн. Коли дана історія відкрилася завдяки ЗМІ, прокуратура Ірпіня подала до суду із вимогою арешту даних територій, що той і задовольнив. У жовтні минулого року місцеві жителі та активісти змогли зайти всередину за незаконно встановлений паркан, де знайшли два побудованих будинки, будматеріали та годівниці для тварин. З того часу представники держави не знесли незаконну забудову, тож бучани вирішили взяти ініціативу в свої руки і почали демонтувати паркан.

Дана історія вихідця із сім’ї аж занадто заможних комуністів — лише один приклад у цілій низці епізодів незаконного привласнення та використання державної власності. Маленькі «межигір’я» навіть після втечі Януковича журналісти продовжують знаходити в Україні. Так, серед найгучніших журналістських розслідувань «Радіо Свобода» останнього часу — виявлення незаконно приватизованої землі заступником голови фракції «Блок Петра Порошенка» Ігорем Кононенком та самим Порошенком в Царському селі, зйомка «Автомайданом» незаконних забудов Труханового острова, палацу голови ЦВК Михайла Охендовського.

Ситуацію коментує «Дню» голова Центру протидії корупції Віталій ШАБУНІН:

— Я думаю Президенту та генпрокурору Шокіну треба дякувати Богу, що люди з Бучі знесли паркан, а не почали на вулиці Різницькій демонтувати ГПУ, яка все це кришує. Але це наступний крок. Бо там, де держава не забезпечує правосуддя, відбувається самосуд. У нас рішення судів не корелюються з реальністю, а це те ж саме беззаконня.

Тут можна згадати і незаконно захоплені землі в Царському селі Ігорем Кононенком та Петром Порошенком, які є найкращою ілюстрацією нікчемності слогану «жити по-новому». Я не бачу різниці між цими маєтками та «Межигір’ям». Так, це інші схеми відчуження землі у держави, але сутності це не міняє. Більше того, як тільки ми доб’ємося імплементації закону про ширший доступ до реєстру нерухомості, в якому можна буде по прізвищах шукати власників, таких «межигір’їв» відкриється в сотні рази більше. Тому що є багато незаконно побудованих та корупційних маєтків, які журналісти ще не знайшли. ГПУ ж в цьому плані поки бездіяльна, бо людина не буде пиляти гілляку, на якій сидить, тому надії на неї чи на Шокіна немає. Єдина надія — на Антикорупційне бюро і спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, якщо її керівника буде обрано нормально — саме цього ми зараз добиваємося. Лише тоді у нас буде шанс зламати ситуацію. Боротьба в керівництві між «старими» та «новими» в обличчі Давіда Сакварелідзе й Віталія Каська продовжується. Але проблема в тому, що спротив старій системі хоч і є, але ключові рішення і надалі приймаються Шокіним та його людьми. Тому Сакварелідзе проводить реформу, яка весь час блокується очільником ГПУ.

Єдине, що ГПУ робила ефективно — повернення незаконно набутої в держави власності а-ля «Межигір’я», Сухолуччя, «площі Табачника», яка незаконно відчужувалась на користь третіх осіб. Саме тоді в рамках цивільного позову ГПУ в особі Каська та його команди повертала цю нерухомість. Сухолуччя — найяскравіший приклад їх діяльності. Але, перерозподіляючи обов’язки між своїми заступниками, Шокін забрав ці повноваження в Каська та передав їх Олегу Заліську, який за часів Яреми керував Генеральним слідчим управлінням ГПУ і провалив всі розслідування по санкційному списку. Саме в рамках цих повноважень можна було забирати ці незаконні землі та нерухомість, в тому числі землі Кононенка та Порошенка. Саме тому він, перестрахувавшись, забрав цю функцію у Каська.

Виникає питання: чому ж потім зовнішнім кредиторам давати гроші країні, в який Президент покриває генпрокурора, який в свою чергу покриває злочини. Навіть якби західні лідери Меркель або Обама захотіли дати більше грошей Україні через МВФ — як би вони пояснили це власним виборцям? Тому ми маємо всі шанси програти зовнішню війну через бажання влади «осідлати» війну з корупцією.