Подорожі вільної людини

Вперше місто Лева побачило таку масштабну експозицію живописної творчості відомої київської мисткині. Бо у Львові Ольга Миколаївна була відомою як графік — Петрова навчалася на факультеті графіки Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова. Зокрема, знаною в Україні й світі є її серія ілюстрацій до «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі, через які на початку 1970-х О. Петрова потрапила під негласну заборону, видавництва перестали надавати їй замовлення. Її метафоричну і сповнену потужних філософських переосмислень творчість було кваліфіковано як антирадянський  «сюрреалізм». Але це вже у минулому.

Виставка «Інші береги» — це не лише яскрава живописна ода красі та розмаїттю світу, яка потішить око і душу втомленого буденними турботами перехожого. Це, перш за все, маніфест свободи, художнє одкровення представниці покоління, яке під тиском радянщини не боялося жити і думати самостійно і як могло боролось за власне «я». Ці «неслухняні» зберегли відчуття внутрішньої свободи. Коли на початку 1990-х упала «залізна завіса» і з’явилася можливість мандрувати світом, Ольга Миколаївна була однією з тих українських художників, які почали своєю творчістю опановувати країну за країною.

Подорожі Європою, Азією, Близьким Сходом мисткиня втілила в потужних та колористичних образах. П’ять залів — п’ять живописних циклів — менш за все нотатки мандрівника: авторка щоразу вживається в ауру, в духовну домінанту кожної країни. Це переживання вільного світу з пензлем у руках.

Відкриває експозицію образ французької провінції: Лазурний берег, Ніцца, Антіб, а далі — Прованс із його суворим камінням та гарячими барвами виноградників. Сади й вітражі готичних соборів, синє море зі сріблястими полисками на поверхні, рухливі вітрила яхт — усе це прикмети щастя, які художниця уміє зберегти на полотні. Образ Провансу і галльський темперамент увиразнені в полотнах активною гамою. Натомість гірські пейзажі, альпійські карнизи з таємничими стежками, що нависають над урвищами, написані у сріблястій тональності, яка до душі більш романтично налаштованим глядачам.

«НІЧ В СЕВІЛЬЇ»

Іспанія для кожного своя, а для Ольги Петрової — особлива як країна мрійника Дон Кіхота, котрий завжди мандруватиме цією кам’янистою землею. Для мисткині головне — споглядання і розуміння характеру народу, його стриманості, статечності й водночас прихованої вулканічної пристрасності. Авторка розкриває образ країни через мотиви сакральних фресок Каталонії, представляє дух народу в потужному символічному образі бика і колористичних враженнях від мавританської Андалусії.

Горизонтально-панорамні полотна, написані у прохолодній сріблясто-блакитній гамі, відтворюють пустельну нескінченність, масштаб чужого, незнаного, але чарівного арабського Сходу з його казками «Тисячі та однієї ночі». Сама художниця відзначає, що цей світ — вигаданий. Це образ заманливого Шовкового шляху з України до Індії, наповненого пахощами спецій, сміхом вродливих жінок і духом нескінченної пустелі, яка втілює образ Часу.

«ФРЕСКИ КАТАЛОНІЇ»

Японія відкрилася Ользі Миколаївні як дивовижна земля. Прадавні столиці ХV — XVII ст. — Нара, Кіото, Осака, фортеці самураїв, старе каміння в архаїчних похованнях, священні бамбукові ліси, рисові поля і найцінніше — храмові комплекси з їхніми символічними садами та водоймищами, з гірськими стежками, що спрямовують до утаємничених водоспадів, до захованих у гущавині лісів мудрих і лагідних богів Японії. Від цієї розкішної експресії в полотна прийшов фовістичний колорит, зовсім не властивий японській традиції.

Норвегія як земля, де домінує вода, зустріла Ольгу Петрову свинцевим небом, шквальним вітром і густим дощем. Для художниці це був шок, бо фовізм її палітри тут був ні до чого. Але перемогли магія норвезьких ландшафтів, історія вікінгів та щось містичне, яке прозирало крізь туман і не полишало свідомості художниці. У написаній серії полотен реальні враження від країни поєдналися з легендами та сюрреалістичними образами. Людина на тлі гір та фіордів розчиняється як мара. Все охоплюють тиша, вода й віддзеркалення у ній.

Привезти до Львова, який славиться надзвичайно потужною школою колористів, відверто фовістичну виставку було сміливим жестом. Утім, львівська публіка дуже схвально сприйняла експозицію. Виставку відкривали директор Національного музею ім. А. Шептицького Ігор Кожан; його заступниця з наукової роботи Оксана Біла, ректор Львівської національної академії мистецтв Володимир Одрехівський; професор, мистецтвознавець і художник Роман Яців; художники Борис Буряк, Роман Демцю, Микола Шимчук з Євстахією Шимчук та ін. Надзавдання кожної виставки для Ольги Петрової — передача духовної аури тієї чи іншої культури, «Інші береги» — яскраве тому підтвердження.

Львів’яни і гості міста мають змогу побачити експозицію «Інші береги» до 10 листопада.

ДОВІДКА «Дня»

Ольга Миколаївна Петрова — художник, мистецтвознавець, доктор філософських наук, член Національної спілки художників України, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Інституту проблем сучасного мистецтва. Працює як художник, історик і критик мистецтва (автор п’яти монографій та 800 статей). Її творчий метод як художника — експресіонізм, метафоризм, нефігуративізм.

Роботи мисткині зберігаються в колекціях Міністерства культури України, Національної спілки художників України, музеїв Києва, Львова, Чернівців, Чернігова та інших міст, Музею мистецтв Грузії, в галереї «Сітракут» (Калькутта), музеї «Яд Вашем» (Єрусалим), бібліотеці Британського музею (Лондон), Мистецькому центрі «Муза» (Осака), в галереях та приватних колекціях Києва, Москви, Лондона, Ноттінгема, Амстердама, Калькутти, Торонто, Будапешта, Осаки.