Важливий акцент на тривалу перспективу

Матеріали третього тому видання його упорядник – проректор Львівської академії мистецтв професор  Роман Яців склав в чотири розділи.

Перший – «Історичні, соціокультурні студії, ідейно-програмні та полемічні тексти» – ввібрав у себе як класичні праці Дмитра Чижевського, Миколи Шлемкевича, Антона Княжинського, Казимира Малевича, Іванни Федорович-Малицької , Михайла Островерхи, Юрія Соловія, так і малознані, хоч і «калорійні» на глибокі міркування з різних аспектів творчості публікації Володимира Ласовського, Уласа Самчука, Михайла Нечитайла-Андрієнка, Михайла Кушніра, Аркадії Оленської- Петришин, Богдана Певного. На думку упорядника, «в такій конфігурації великих і малих форм і жанрів конструюється певна лінія розвитку мотивів широкого поля інтелектуальних дискурсів навколо і «всередині» естетичних практик, в органічній сполученості з соціокультурним кліматом різних середовищ, духово-етичними колізіями історичного часу, суб’єктивованими станами свідомості та емоцій носіїв творчих ідей».

Однією з перлин розділу є есей високообдарованої танцівниці, хореографа, поетки і мисткині Оленки Гердан-Заклинської «Мистецтво, мистець і мистецький твір», який вносить важливий акцент в систему концептуальних зв’язків поміж різними формами мистецьких практик, зокрема – в українському модернізмі.

Недооціненою, вважає Роман Яців, свого часу була  й публікація Романа Кухара «Московська література – сповідь московської душі», в якій сповна доказово розкривається етнопсихологічне тло класики російської літератури, якою, як відомо, імперська кремлівська влада маскує свою хижацьку сутність у вільному світі.

Містком, що поєднує різні історичні епохи в цій інтегральній тематиці, є тексти авторів кінця ХХ –  початку ХХІ століття Ірини Калинець, Михайла Станкевича, Дарини Скринник-Миськи, Ілони Ткачук, а також соціологів та економістів Степана Давимуки і Геннадія Андрощука.

Другий розділ – «Мистецькі досліди ХХ століття в аналітиці та дослідженнях ХХІ ст.» – долучить до сучасного мистецтвознавчого дискурсу низку статей знаних українських вчених – Тетяни Кари-Васильєвої, Георгія Коваленка, Василя Отковича, Любові Волошин, Валентини Чечик, Тетяни Павлової, Ярослава Тараса, Галини Кусько, Владислава Грешлика. Публікації цих авторів фактологічно насичені і подають широкий концептуальний зріз різних естетичних феноменів зі складною історичною генеалогією.

Найбільш об’ємним у виданні є третій розділ – «Географічні та психоемоційні координати українського творчого его», і в ньому зіставляються погляди відомих і малознаних митців, публіцистів, літераторів та вчених з різних геокультурних та часових координат, зокрема – Павла Ковжуна, Олександра Архипенка, Марії Дольницької, Василя Масютина,  Івана Остафійчука, Миколи Степанова, Мирослава Дедишина…

Останній, четвертий, розділ – «Сховища творчих досвідів: життєписи, спомини, белетристика» – актуалізує ресурси мистецтвознавчої класики, великих книг великих українців, а також – споминів визначних мистців про джерела формування їх творчих особистостей. Унікальними в цьому розділі є праці, зокрема, Роберта Лісовського, Юрія Буцманюка, Михайла Андрієнка.

Професор Яців наполягає на тому, що станом на нині ослабилися дискусії науковців з різних академічних та наукових середовищ щодо актуальних питань методології. «Чи достатньо часто імена українців – мистців чи вчених – фігурують у сучасних академічних, університетських середовищах, у відомих музеях, галереях тощо? Чи вписуються формотворчі відкриття українських художників в енциклопедії та антології світової естетичної культури? Чим можна заохотити сучасну наукову і творчу молодь в Україні, щоб вона поглибила якість мислення в науці про мистецтво?», – ставить запитання упорядник у передньому слові. І сам на них відповідає: «Звичайно, навіть такий великий корпус текстів, як у цьому томі, не може здійснити «революції» у цій сфері, але допоможе систематизувати ідеї, що мають перетворюючу силу на тривалу перспективу… для спонуки пошуків глибших смислів української науки з різних тематичних та концептуальних зрізах».

Видання, а воно має 960 (!) сторінок і дуже добре ілюстроване, рекомендується для мистецтвознавців, культурологів, практиків мистецтва, викладачів та студентів спеціалізованих мистецьких вузів.  

Третій том антології, яка побачила світ завдяки пожертві зі спадщини  Едварда Бродацького (Лондон), представляли  у Львівській академії мистецтв. На презентації йшлося про важливість всіх трьох томів видання, адже в них можна знайти судження про авторські концепції творчості визначних сучасних мистців та інтелектуалів, зокрема – львів’ян Андрія Бокотея, Любомира Медведя, Володимира Одрехівського, Романа Василика.., також з мистецьких середовищ Києва, Одеси, Харкова, Чернівців і зарубіжних країн, де функціонує мистецька комунікація поміж українцями. «В діапазоні естетичних ідей від Олександра Архипенка та Казимира Малевича до нових поколінь мистців добіркою текстів антології позначається динаміка трансформації досвідів українського модернізму в формотворчих шуканнях практиків мистецтва початку XXI ст.», – зазначали промовці на презентації.

Залишається додати, що упорядник Антології української теоретичної думки XX століття «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва» – художник, історик і теоретик мистецтва, організатор науково-творчих проектів, педагог професор Роман Яців є постійним автором та експертом нашого часопису.

«День» сердечно вітає Романа Мироновича з виходом третього тому цього ґрунтовного видання, бажає нових творчих успіхів і цікавих наукових розвідок.

Фото Тетяни КОЗИРЄВОЇ.