Опера, естрада і велика… політика

Майже усі премії, зокрема першу, – вибороли чоловіки…Досить прогнозовано, оскільки незвичний формат конкурсу, де змагаються професійні вокалісти, що співають не лише оперні партії, а й естрадні пісні з яскраво вираженим чоловічим началом із репертуару легендарного баритона, звісно ж, більш близький саме чоловікам. Отже, до Трускавця з’їхалося 7 баритонів, 2 тенори, 1 бас, 5 сопрано і 3 мецо-сопрано з різних областей України, а також із Литви, Молдови і Казахстану. Майже всі вокалісти з консерваторською або професійною музичною освітою. Проте, як показав конкурс, хтось почувається однаково впевнено в обох жанрах: опері й естраді, а хтось все ж таки більше тяжіє до естради.

ОПЕРА + ЕСТРАДА

У випадку Магомаєва – це був бездоганний універсалізм, оксамитовий, соковитий баритон, аристократизм, особлива модель поведінки і всього життя, харизма і розкішний репертуар. Власне, Муслім Магомаєв - взірець того, що нині все більше вимагають сучасні сцена і часи: універсального артиста – бездоганного в усіх проявах свого таланту. Конкуренція на сцені і в медіа стимулювала пошук нових жанрів на перетині існуючих класичних опери та естради. З розвитком таких феноменів, як high-pop і cross-over, межі поділу мистецтва на «масове» і «елітарне» стають усе більш прозорими й, по суті, створюють синтетичного артиста. Так, опера досить пластично увійшла в медійний простір сучасності, випередивши багато інших видів і жанрів класичного мистецтва. Завдяки цьому образ опери, стаючи відмінним від своїх історичних прототипів, зближується зі зразками інших поп-жанрів і розвивається за законами шоу-бізнесу.

Айбар Хайрханов. Фото Віктор Ковалевський

Так, щоб зробити успішну кар'єру, оперному співакові, крім гарного голосу, вокальної техніки, музикальності й артистизму, потрібно мати виграшну зовнішність, чарівність, специфічну («форматну») харизму й однаково вправно співати оперу, естраду, мюзикл, народні пісні тощо. Тож за чотири дні конкурсу можна було пересвідчитися в цих тенденціях, зрозуміти природу цього феномена на прикладі різних за вдачею і талантом, рівнем майстерності і школи виконавців. Якщо прослухати всіх конкурсантів, а вони мали заспівати по декілька різних класичних арій, як із зарубіжної, так і української класики, обов’язкову українську пісню та естрадну з репертуару Магомаєва, то цей процес на очах перетворюється на таку собі музичну лабораторію. До речі, і в цьому теж унікальність проєкту, ідея якого належить азербайджансько-українському дуету Гурбана Аббасова та Наталії Кудряшової.

ЖУРІ + ПЕРЕМОЖЦІ

Звісно, організатори конкурсу – Азербайджанський культурний центр імені Мусліма Магомаєва та Трускавецька міська рада в особі міського голови Андрія Кульчинського, розуміючи усі складності оцінювання таких артистів, сформували правильний склад журі, до якого увійшли два тенори, два народних артисти України – соліст Національної опери Олександр Дяченко та оперний і естрадний співак, голова журі – Гурбан Аббасов. Розбавила їх колоратурне сопрано,
народна артистка України, солістка Львівської Опери Людмила Божко, яка теж свого часу успішно виконувала не тільки оперні партії, а й естрадні пісні, зокрема Мирослава Скорика.

Андрій Майборода. Фото Ірина Бердаль-Шевчик

Журі оцінювало конкурсантів простим математичним підсумком балів за результатами двох етапів прослуховувань. В результаті першу премію і $1000 отримав українець Роман Лещов (баритон), соліст Київської Опери. Другу премію і $700 поділили між собою баритони Айбар Хайрханов із Казахстану, соліст Західно-Казахстанської філармонії та соліст Національної Оперети та капели ім. Л. Ревуцького Дмитро Воронов (Україна). Він же отримав і приз-сенсацію конкурсу - організацію виступу в Carnegie Hall продюсеркою Іриною Самсоненко. Третя премія $500 теж була поділена між українцями – басом та студентом Одеської консерваторії Андрієм Майбородою та сопрано і викладачкою музичної академії ім. Глієра Іриною Українець. Дипломантами конкурсу стали дві мецо-сопрано - Діана Зябченко з Винниці та Вікторія Чайка з Луцька. Диплом за найкраще виконання української пісні «Дивлюсь я на небо» та цінний подарунок від компанії Socar отримав Айбар Хайрханов (Казахстан). Приз у $400 від видавничої групи Media Light Group, а по суті – приз глядацьких симпатій, заслужено дістався баритону Максиму Лозовому з Херсона, якого під час гала-концерту глядачі викликали на біс із легендарною піснею «Синя вічність».

Діана Зябченко. Фото Ірина Бердаль-Шевчик

За словами ж члена журі Олександра Дяченка, майже всі виконавці тією чи іншою мірою мають відчуття стилю, розуміння того, що співають, і харизму. Та й за балами йшли дуже близько один до одного. Хочеться лише додати, що конкурсанти мали кожен свою родзинку – велику чи поки що ледь помітну, таку, що формується, і таку, якою вже користуються як штампом. Проте усі вони запам’яталися, що вже досить важливо, їхню творчу долю хочеться відстежувати й надалі.

КУЛЬТУРА + ПОЛІТИКА

Міжнародний конкурс вокалістів пам’яті Мусліма Магомаєва  у Трускавці проходить лише вдруге, але вже обзавівся місцевими тролями, за якими стирчать політичні вуха майбутніх (через рік) виборів мера. Можна було б і не звертати уваги, але це свідчить про неабияку резонансність конкурсу, а найголовніше – абсолютно адекватну, мудру, далекоглядну політику нинішнього мера пана Кульчинського. Він перетворив Трускавець на взірець чи то австрійського, чи то швейцарського курорту, ніби створеного для відпочинку, оздоровлення і розваг: чистого, сучасного, просунутого й такого, що на очах розбудовується і перетворюється на великий європейський курорт на водах. Звісно, як у нас заведено, не усім таке подобається, хоча місто розквітає й багатішає просто на очах.

Дмитро Воронов. Фото Віктор Ковалевський

ЛИШЕ ФАКТИ

За законодавством України, будь-яка нацменшина чи народність, що проживає на її території, має право на фінансування просування своєї культури. Наша держава гарантує всім національностям право створювати свої культурні центри, товариства, земляцтва, об'єднання, які можуть проводити масові заходи, сприяти створенню національних медіа, видавництв, музеїв, художніх колективів, театрів, кіностудій, фестивалів і конкурсів. Чим успішно і займається Азербайджанський культурний центр імені Мусліма Магомаєва в особі його голови Гурбана Аббасова. Зокрема, цей конкурс, в концепції якого превалює просування саме української культури (обов’язкове виконання однієї з українських пісень і репертуару Магомаєва, виконання арій із опер українських композиторів та широка географія його учасників). Наприклад, цього року представники Казахстану, виконуючи обов’язкову «Дивлюсь я на небо», співали усі 6 першоджерельних куплетів, на відміну від українців, які співали лише два. Чи це не є просуванням української культури у світі?! Та й заявки подавали виключно українською мовою з Молдови, Нідерландів, США, Узбекистану, Литви.

Дмитро Лозовий. Фото Віктор Ковалевський

Трускавець, який щороку приймає все більше туристів зі всього світу, вже давно перетворився на мультикультурне місто. Азербайджанці, яких серед відпочивальників більше 12%, - серйозне джерело бюджетних надходжень міста, тож вони мають повне право на  щорічний захід, який міцно об’єднує музичні культури обох наших країн. Цілком логічно, якщо поляки (майже 47%), молдовани (11%) чи білоруси (15%), які теж вибирають Трускавець місцем оздоровлення та відпочинку, незабаром запровадять свої, спільні з українцями культурні проєкти. Цікаво, проти них теж розгорнеться проплачена кампанія чи все ж таки краще думати про європейську мультинаціональну толерантність і фінансове зростання рівня життя містян?! Адже будь-яке взаємопроникнення культур завжди іде лише на користь, і не в останню чергу наповненню бюджету міста. Якщо б Канни, Сопот, Юрмала чи Карлові Вари обмежувалися лише монокультпроєктами, навряд чи про них знали б у світі так, як знають нині.

Роман Лещов. Фото Віктор Ковалевський

Внесок міста як одного з фундаторів конкурсу за винятком податків складає приблизно 180 тис. грн. Проте всі ці гроші однаково залишаються у Трускавці у вигляді оплати за проживання, харчування та організації позаконкурсної програми його учасників. Думаю, навіть набагато перевищують цю суму. Тож від конкурсу Трускавець та його жителі, себто платники податків, виграють у рази. Це значно ефективніша стратегія вкладання грошей у промоцію, ніж витрати на пряму рекламу в тій чи іншій країні, мешканці якої – потенційні клієнти Трускавця. Більше того, серед усіх відмінностей конкурсу є й те, що вступні внески у конкурсі відсутні, а усі витрати виконавця, окрім дороги, бере на себе оргкомітет. Це означає гарний шанс для вокалістів-початківців, які прагнуть себе випробувати, проте не мають поки що для цього відповідних  фінансових можливостей. Крім того, графік конкурсу організований таким чином, аби учасникам, які дійсно представляють майже усі регіони України і ніколи не були на Галичині, чи іноземцям випала нагода пізнати цей край.

Отже, дуету натхненників та ініціаторів конкурсу, оперно-естрадного виконавця з естрадною співачкою, азербайджанця й українки – Гурбана Аббасова та Наталії Кудряшової, варто побажати розширення його географії до усіх країн – потенційних відвідувачів унікального бальнеологічного курорту на заході України та всеукраїнського потужного розголосу.