«Знак Кременчуцького дослідницького заводу ВНДПТІ вагонобудівництва». Лаконічний товарний знак підприємства, створений Володимиром Побєдіним, контрастує з громіздкою назвою. Знак Львівського підприємства хлібопекарської промисловості, зроблений тим самим автором, зворушливий — схожий і на мордочку левеняти, і на булку-ромашку. На знаку Гадяцького яйцептахокомбінату — курча, схоже на літеру «Г», у контурі, подібному до яйця.

Виразні роботи харківської школи промграфіки 1960 — 1980-х років можуть зацікавити і сучасних дизайнерів. Власне, це одна з причин, чому учасниці «У,Н,А колектив» Уляна Биченкова, Ніка Кудінова та Альона Соломадіна зробили виставково-дослідницький проект «ЗНАК», присвячений цьому. Побачити його можна у Малій галереї «Мистецького Арсеналу».

ДЕТЕКТИВ ІЗ АРХІВАМИ

«Оскільки ми усі закінчили Харківську академію дизайну і мистецтв, вирішили розібратися з начебто спадщиною, яка нам належить за педагогічними зв’язками. Вирішили зрозуміти, чи існує насправді ця харківська школа промграфіки, а ще — традиції, спадкоємність, наступність у формі», — говорить Уляна Биченкова.

Представники харківської школи промграфіки обраного періоду створили десятки «лейблів» для підприємств по всій УРСР, але їхні архіви майже не збереглися. «Великий масив роботи виконувався при Харківській торговельно-промисловій палаті. Цей архів повністю втрачено. Ми зв’язувалися з відділенням у Харкові та загальноукраїнським у Києві — усі розводять руками, ніхто не може навіть уявити, де ці архіви, хто їх бачив останнім, куди вони могли щезнути», — ділиться Ніка Кудінова.

Чимало матеріалів кураторки виставки знайшли в родинному архіві Марини Побєдіної, доньки Володимира Побєдіна. Якісь старі фотографії зберігаються в архіві Харківської академії дизайну і мистецтв, книжки та каталоги з роботами українських графіків є в Національній бібліотеці імені Володимира Вернадського.

ГОСТРА ФОРМА

Витоки харківської школи промграфіки йдуть від відомих митців початку ХХ століття — Івана Падалки, Василя Єрмілова, Бориса Косарєва. Кураторки звертають увагу, що 1964 року, коли Харківський художній інститут переформували на художньо-промисловий (згодом цей заклад і став академією дизайну і мистецтв), Василь Єрмілов брав активну участь у його становленні.

«Перші герої харківської школи промграфіки 1960—1980-х були художниками за освітою. За словами очевидців, прикладна графіка була для них засобом заробітку.  1962 року в Радянському Союзі набуває чинності закон, за яким кожне підприємство повинно мати товарний знак. Узагалі промграфіка починає розвиватися», — розповідає Уляна Биченкова під час екскурсії виставкою.

Сьогодні складно встановити авторство багатьох робіт, але очевидно, що вони суголосні з тим, що створювали в промисловому дизайні в інших радянських республіках та за кордоном. Альона Соломадіна характеризує деяких представників школи: «Роботи Мойсея Фрадкіна зроблені в 1960-ті роки, тут більше проявляється декоративний підхід. А Володимир Побєдін, наш головний герой, використовує лаконічну форму, гостру та продуману, коли кожна деталь у взаємодії одна з одною. Його учні, чіткі його послідовники, працюють приблизно в тому самому напрямі. Роботи Євгена Надєждіна зроблені в трохи іншій пластиці. Буквально у день відкриття виставки ми дізналися, що він був насамперед керамістом, і тому в його знаках присутній відповідний підхід».

ДУШЕВНІСТЬ І БРУТАЛІЗМ

Попри однотипність замовлень, «безкінечні побутові комбінати чи птахофабрики», харківські промграфіки прагнули до розмаїття та унікальності. «Щоразу чіпляючись за назву, регіон, тематику, вони намагалися внести в знак цю символіку, зробити його привабливим, — коментує Ніка Кудінова. — У Володимира Побєдіна особливо багато таких теплих або одушевлених рішень. І у нього є промграфіка в заводському дусі, такий бруталізм. Мені здається, багато хто із замовників такого злякався б, як чогось агресивного чи просто дивного».

Із розроблених у 1960—1980-ті роки товарних знаків сьогодні використовують дуже мало. Як зауважує Уляна Биченкова, це стосується хіба що Харківського універмагу та заводу імені Малишева. «Основна маса цих заводів, фабрик, побутових комбінатів і профтехучилищ канули в Лету. Вони зникли разом із Радянським Союзом. У цьому теж криється одна з причин, чому складно відшукати матеріали про роботи промграфіків», — додає Ніка.

Деякі роботи харківських графіків ожили завдяки експериментам авторок виставки. Наприклад, на великій стіні розташували елементи цих знаків у кольорі, який за Радянського Союзу не використовували. Ще за допомогою Олексія Романенка створили анімацію, де ці знаки взаємодіють у різних кольорах і динаміці.

«Думаю, ми можемо використовувати матеріали харківських графіків у абсолютно практичному ключі, працюючи з айдентикою та логотипами, — переконана Ніка Кудінова. — Ці дизайнери мали хорошу графічну школу, відчуття форми, білого і чорного. Вони створювали зрозумілі, збалансовані та виразні рішення. Нам, як сучасним дизайнерам, варто цього повчитися».

До речі, в межах проекту відбудеться кілька лекцій графічних дизайнерів з України, Литви та Польщі. Розклад подій можна знайти на сторінці проекту в «Фейсбуці». «Увага! Цікаво може бути не лише фахівцям!» — попереджають кураторки виставки, і не погодитися з ними важко.

Виставка «ЗНАК» триває у Малій галереї «Мистецького Арсеналу» до 10 листопада.