Гарячка на вулицях і помпезний холодний ампір, нові привілеї для третього стану та поява імперії, яка за величчю могла тягатися з Римською, хіба що проіснувала значно менше. Історія Франції 200 років тому має багато образів, які легко пізнати у сучасній Україні. В цьому переконує виставка «Свобода VS Імперія», що триває у Національному музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків. Чимало експонатів можна побачити вперше. Основне — це графіка, найбільше уваги привертає карикатура, також в експозиції є порцеляна, плакетки мануфактури Веджвуда та інші речі з історією.

ЗАДУМ

Ідея проекту виникла кілька років тому. Провідна наукова співробітниця відділу графіки музею Олександра Ісайкова, яка разом із завідувачкою відділу графіки Оленою Шостак курує виставку, називає її радше культурологічним проектом, коли різні експонати дозволяють показати зріз певної епохи чи явища. До того ж, зізнається Олександра, чим глибше у музеї занурювались у тему, тим більше розуміли, що це перегукується з історією ХХ століття і сьогоденням. Оповідь розгортається від початку Французької революції у 1789 році й до висилки Наполеона на острів Святої Єлени, де він і помер. 

ЗАХОПЛЕННЯ БАСТИЛІЇ. ЖАК-ЛУЇ БАНС, 1789 РІК

«СТОП-КАДР» ЗІ ВЗЯТТЯ БАСТИЛІЇ

Одна з перших робіт в експозиції — офорт Жака-Луї Банса «Взяття Бастилії». «Ця композиція була неймовірно популярна, її повторювали багато разів, згодом митці створювали живописні картини на базі цієї гравюри. Адже тоді не було фотокамери, а тут все зафіксовано», — говорить Олександра Ісайкова.

На цю сцену наче дивиться король Франції Людовик XVI — на сусідній стіні висить гравюра Йоганна фон Мюллера, зроблена за парадним портретом монарха. Як розповідають у музеї, оскільки таке зображення короля мало велике ідеологічне значення, гравера спеціально запросили до Парижа, щоб він зробив рисунок. Майстер працював над гравюрою цілих чотири роки, а у 1789-му робота втратила актуальність, адже радикально змінилося політичне життя країни. Вперше гравюру видали 1793 року в Нюрнбергу — коли короля стратили разом із дружиною Марією Антуанеттою. 

ПЕРЕРОЗПОДІЛ МОЖЛИВОСТЕЙ

«Карикатура як жанр мистецтва завершує формування у XVIII столітті. Саме події Французької революції дали поштовх для розвитку французької карикатури, адже з’являються нові свободи і виклики», — зазначає Олександра Ісайкова.

Ключова тема карикатур, створених у 1789 — 1791 роках, на початку Французької революції, — єднання трьох станів, тобто духовенства, дворянства і простолюдинів. «Тоді ще були ілюзії, що можливо досягти рівності й братерства, тому бачимо тут трохи ідилічні картинки», — додає Олександра Ісайкова.

Ось три стани єднаються в танку, добродушна карикатура супроводжується сентиментальними віршами. А в роботі поруч відчуваються більш загрозливі нотки: представник третього стану відбирає у збентеженого дворянина офіцерський мундир, за цим замислено спостерігає клірик. «Їй-богу, пане, гадаю, ваш мундир офіцера пасуватиме мені більше», — йдеться у підписі до малюнка. Цей сюжет також відсилає до появи Національної гвардії, яку започаткували у Парижі 14 липня 1789 року. Ранг офіцера зазвичай був привілеєм дворян, але у Національній гвардії отримати високий чин міг і простолюдин — якщо проявляв відповідні здібності і взагалі подобався керівництву. Тож ця структура стала важливим символом боротьби за нові можливості для третього стану.

КАНІБАЛ НА РІКАХ КРОВІ

Серед карикатур часів Першої імперії Наполеона, представлених в експозиції, найбільш рідкісними є ті, що створені роялістами. Часто вони були анонімними і видавалися в Англії, де Наполеона не любили, потім контрабандою завозили до Франції і поширювали задля підриву авторитету імператора.

«Ці аркуші походять з альбому, який належав графу Генріху Іллінському, чий маєток був біля Житомира, — зауважує Олександра Ісайкова. — Історія, як вони потрапили до нашого музею, загадкова. Але на кожному аркуші є печатка з написом «Граф Генріх Іллінський» із його особистим гербом».

ЗАХОПЛЕННЯ БАСТИЛІЇ. ЖАК-ЛУЇ БАНС, 1789 РІК

«Канібалізм найвищого ґатунку» — карикатура, створена 1815 року Луї Франсуа Шароном, пародіює парадний портрет Наполеона пензля Жана Огюста Домініка Енгра. «На парадному портреті Наполеон зображений на троні, у мантії, зі скіпетром. На карикатурі він також у мантії, але сидить на горі трупів, ще й на березі «ріки крові», як це підписано. Бачимо стерті на порох міста, війська, які йдуть у наступ. І моя найбільш улюблена деталь — триколор, на якому фрігійський ковпак — символ свободи, оточений кайданами, і напис: «Під виглядом свободи я закував вас у кайдани», — коментує Олександра.

Роялістських майстрів, навіть якщо вони воліли не підписуватися, можна упізнати за стилем і змістом. По-перше, для таких робіт характерна правильна композиція з хорошим малюнком. Простолюдин навряд зміг би таке створити, а аристократична освіта передбачала вправи у мистецтві. Ще один штрих — величезна кількість написів, до того ж дрібним шрифтом. Як зазначає Олександра Ісайкова, кращі взірці народної карикатури містять менше написів, адже їх мають розуміти великі маси неписьменного населення. По-третє, власне самі звинувачення Наполеона, наприклад, у придушенні одного з роялістських бунтів, знаходили відгук хіба що у старої аристократії. 

СТРАШНІ ІСТОРІЇ ПРО СУСПІЛЬНИЙ ПОРЯТУНОК

Революційні перетворення у Франції зачепили й держави поруч. Швейцарський карикатурист, письменник і політичний діяч Давид Гесс у 1796 році створив серію з 20 аркушів, у якій висміяв Батавську республіку, створену в Голландії, коли туди зайшли французькі республіканські війська. Одну з цих карикатур — «Комітет суспільного порятунку» — можна побачити на виставці.

«Гесс явно знаходиться в опозиції до революції з особистих причин. Він служив у Голландії у складі швейцарської гвардії, коли туди вдерлися французькі війська, і він був свідком кривавої різанини, яку французи вчинили серед швейцарців. Сам він уцілів, але був змушений їхати додому, де через якийсь час у його маєтку розквартирувалися французькі війська, бо тут теж встановили нову республіку під протекторатом Франції — Гельвецію», — розповідає Олександра.

На карикатурі Гесса зображений Комітет суспільного порятунку, один із численних органів, які створювала нова влада. Дослівно назву можна перекласти як «Комітет суспільного здоров’я». Тож позаду членів комітету стоїть шафка із написом «Державна аптека», і ліки у ній вельми специфічні. Це «дрібочка солі Марата», «квінтесенція Робесп’єра», звісно, гільйотина і навіть «бик Фаларіса», знаряддя тортур родом із Давньої Греції — металевий бик, всередину якого поміщали жертву, а потім розпалювали під ним багаття. 

ТАНОК НАВКОЛО ДЕРЕВА СВОБОДИ

«Встановлення французькими революційними військами Дерева Свободи в Цвайбрюкені 11 лютого 1793 року» — на цій карикатурі Жана Годфруа український глядач одразу впізнає прообраз «йолки».

На гравюру в фондах музею натрапили цього року: на ній зображені французькі війська, котрі власне встановлюють Дерево Свободи — один із символів Французької революції. Символ цей прийшов з Америки і потім поширився світом.

ВОЛЬТЕР. МАРМУРОВИЙ БЮСТ СЕРЕДИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ ЗА МОДЕЛЛЮ ЖАНА-БАТИСТА ПІГАЛЯ

«Французькі революційні війська мали звичку скрізь, куди вони приходили, встановлювати Дерево Свободи, — говорить Олександра Ісайкова. — Дерево на гравюрі справді схоже на ялинку, але зазвичай це були дубки, а взагалі це могло бути будь-яке дерево, інколи навіть просто палиця, прикрашена стрічками. На маківці Дерева Свободи вішали фрігійський ковпак і навколо влаштовували святкування, присвячене свободі й рівності. Зазвичай це були танці, карманьйола або проста фарандола».

Ось і персонажі на гравюрі танцюють і намагаються затягувати у цей танок простий люд, який пручається. На дерево прибивають табличку, приблизний зміст якої означає: «Прийміть від нас, зразків людства, братерство і рівність, які ми запропонували». «Але ми бачимо, як ведуть себе ці «зразки людства»: вони вже сп’яніли, грубі до селян і селянок, відбирають у них сіно. Люди потерпають від цієї французької революційної армії, — каже Олександра. — Мені здається, ця гравюра про те, чи можна насильно зробити когось вільним».

ВЕЛИКІ ПЕРЕМОГИ І ПОРАЗКИ

У другій залі, присвяченій Першій імперії, можна побачити гравюри, на яких зображені перемоги військ Наполеона. Наприклад, фінал битви під Аустерліцом. Жан Годфруа створив цю гравюру з картини Франсуа Жерара, замовленої Наполеоном буквально на другий день після своєї перемоги. Імператор не міг не пишатися цією подією, адже супротивник значно переважав за чисельністю, а наслідком став розпад антифранцузької коаліції.

На малюнку зображений сам Наполеон на білому коні у момент, коли генерал Рапп приїжджає до нього зі звісткою про перемогу. Взагалі серед персонажів можна пізнати чимало історичних осіб. Олександра Ісайкова показує маршалів Бертьє, Дюрока, Бессьєра, генерала Жюно, полоненого російського князя Рєпніна-Волконського. 

БИТВА ПІД АУСТЕРЛІЦОМ. ГРАВЮРА ЖАНА ГОДФРУА ЗА КАРТИНОЮ ФРАНСУА ЖЕРАРА

До речі, за словами Олександри, генерал Рапп свого часу був у Києві, хоча навряд дуже радів цьому. «Генерал Рапп під кінець наполеонівської епопеї потрапив у полон і з багатьма іншими бранцями певний час перебував у Києві, — пояснює співкураторка виставки. — Втім, тут до полонених французів ставилися дуже приязно, ми знаємо, що ці офіцери, серед них і Рапп, танцювали на балах у маєтках на Липках».

Із зображенням великої перемоги сусідує гравюра Філібера Луї Дебюкура «Загибель князя Юзефа Понятовського під час переправи через Ельстер 19 жовтня 1813 року», яка відображає події фатальної для наполеонівських військ битви під Лейпцигом, після цієї поразки імператор зрікся престолу. Національний герой Польщі Юзеф Понятовський загинув, прикриваючи відступ французької армії. 

АМПІР, КОРИСНИЙ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я

З цими батальними сценами контрастує добірка ужиткових речей у стилі ампір. Порцеляна французьких і німецьких мануфактур, вишуканий годинник, плакетки — деякі з них, між іншим, із портретами ворогів Наполеона, а саме прем’єр-міністра Великобританії Вільяма Пітта, адміралів Нельсона і Гуда. Як зауважує Олександра, ключові ознаки ампіру — звернення до античності й військової тематики. Цей стиль, що набув розквіту в «зірковий час» Наполеона, вподобали навіть ті, хто протистояв імператору.

ТАРІЛКА З ПОРТРЕТОМ ЗА КАРТИНОЮ ПОЛЯ ДЕЛАРОША «НАПОЛЕОН У СВОЄМУ КАБІНЕТІ», СЕВРСЬКА ПОРЦЕЛЯНОВА МАНУФАКТУРА, 1846 РІК

Контрастує з вигадливим посудом доволі простий стіл архітектора, створений у першій половині XVIII століття. Це зразок популярних у ті часи розкладних меблів, конструкція називається «а ля Троншен». Назва пішла від імені лікаря Теодора Троншена, який це придумав.

«Троншен зокрема займався хворобами спини, на які скаржились архітектори. Цей лікар зрозумів, що архітектори просто незручно сидять за роботою, і придумав столик, за яким їм було би добре працювати, і так, щоб спина не страждала. Висоту столика можна регулювати завдяки спеціальним ніжкам, також під особисті потреби варіюється кут нахилу стільниці», — розповідає Олександра.

СМЕРТЬ, МИЛИЦІ І БІЛИЙ КОТИК

Після поразки під Лейпцигом Наполеон зрікся престолу і був засланий на острів Ельба. У Франції почався короткий період Реставрації, коли до влади повернулися представники династії Бурбонів. Наполеон стежив за розвитком подій, обрав влучний момент, буквально з тисячею солдатів висадився у Франції і за два тижні дійшов до Парижа. Почався так званий період Ста днів — рівно на стільки Наполеону вдалось поновити владу.

На карикатурі «Прибуття Ніколя Буонапарте в Тюїльрі 20 березня 1815 року» зображений цей момент. Імператора супроводжують фігури Смерті й Злиднів, з ящика з написом «Військові компенсації» вивалюються милиці. З кислих облич простого люду і буржуа зрозуміло, що вони не вірять обіцянкам Наполеона. Найдобродушніший персонаж тут — вгодований білий кіт у центрі, який каже: «Я роблю оксамитові лапки». Ця французька ідіома описує людину, яка прикидається доброю заради певної мети.

Втім, Олександра додає, що це роялістська карикатура, а насправді народ вітав Наполеона. Автора видає навіть напис на роботі. Імператора називають «Ніколя Буонапарте» — цю форму вживала аристократія, щоб підкреслити його не надто знатне походження. 

ІГРАШКОВИЙ ФІНАЛ

Після програшу під Ватерлоо і другого зречення престолу Наполеона висилають на острів Святої Єлени, де він і помирає. «Хвала Богу! Його забирає диявол» — на цій карикатурі ХІХ століття метафорично зображений цей епізод. Переможець битви при Ватерлоо, британський полководець Веллінгтон, відправляє Наполеона на острів Святої Єлени за допомогою діаболо — популярної тоді іграшки. Взагалі вона відома і зараз як китайське йо-йо. Дві палички скріплені мотузкою, посередині якої — котушка. За допомогою палички людина жонглює котушкою і виробляє різні фігури. 

ХУСТКА З НАПОЛЕОНОМ

Єдиний експонат на виставці не з фондів Музею Ханенків — чоловіча носова хустка «Підмостки Європи в грудні 1812 року», виготовлена в Англії. Її дав для цієї виставки «сусід» Ханенків — Національний музей «Київська картинна галерея». У центрі доволі великої хустки — Наполеон, якого переслідують алегоричні фігури Росії, Швеції та Пруссії. Є тут і постаті, котрі символізують Австрію та держави Рейнського союзу, який існував під протекторатом Наполеона, сцени, що символізують злочини імператора, наприклад, позбавлення Папи його володінь.

ЧОЛОВІЧА НОСОВА ХУСТКА «ПІДМОСТКИ ЄВРОПИ В ГРУДНІ 1812 РОКУ», БЛИЗЬКО 1813 РОКУ, АНГЛІЯ

Тексти на хустці зроблені й англійською, й німецькою мовами. Олександра Ісайкова, пояснює: це вказує, що річ тиражована, свого роду сувенір, який також експортували до Німеччини. Такі хустки набули популярності у XVIII столітті, коли в Європу «зайшов» тютюн. Його не стільки курили, скільки нюхали, відповідно, чхали, і треба було витирати обличчя. «Політичні сюжети у таких побутових речах були поширені. Хустки, віяла, тарілки, посуд — усе могло мати таке забарвлення», — додає співкураторка виставки.

* * *

За усім цим революційним і військовим божевіллям, а заодно і за відвідувачами, з посмішкою спостерігає Вольтер — поруч стоїть мармуровий бюст філософа, зроблений у ХІХ столітті. «Сюжети на хустках» повторюються і сьогодні, тож історія допомагає нам краще зрозуміти самих себе. Це і можна зробити на виставці «Свобода VS Імперія», що триває у Музеї Ханенків до 4 листопада. Стежте за анонсами на фейсбук-сторінці проекту, адже паралельно проводитимуться кураторські екскурсії та інші тематичні події.