«Василь Черниш – мій знайомий з «Автомайдану». Він сам із Західної України, жив у Севастополі. Я знав Василя буквально два місяці. Він зник у Севастополі на початку окупації, ще у 2014 році, і досі про нього нічого не чути. От ходимо, нагадуємо. Я сам з Севастополя, коли жив там, шукав його своїми силами, а потім теж виїхав, і це так і лишилося. Зараз навряд чи Василя шукають… Він раніше служив у СБУ, а там купа наших зрадників. Пропала людина…», - говорить Руслан, який тримає табличку «Вимагаю пошуку Василя Черниша».

Руслан регулярно приходить на акції до посольства Росії у Києві, під час яких у влади РФ вимагають знайти безвісти зниклих на окупованому півострові. 27 червня така подія відбулась вдванадцяте. Людей прийшло небагато, але головне – тема не зникає з поля зору активістів, правозахисників і міжнародних організацій. Акцію ініціювала громадська організація «Крим SOS» у рамках інформаційної кампанії Find&Free, тобто «Знайти і звільнити».

«БАТЬКО ЕРВІНА МАЛО НЕ ЩОДНЯ ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО СЛІДЧОГО»

За даними «Крим SOS», за три роки анексії 44 людини стали жертвами насильницьких зникнень. З них 17 звільнили, 19 не знайшли і вважають зниклими, шістьох знайшли мертвими, двох людей виявили в місцях несвободи – згодом їх засудили за політично вмотивованими кримінальними справами. У 36 випадках активісти виявили факти, що вказують на участь державних органів Російської Федерації у скоєнні цих злочинів. Як зауважують у «Крим SOS», часто ці справи не розслідує не тільки російська влада, але й українська сторона.

Нагадаємо, акції під посольством РФ почали проводити через два місяці після викрадення на півострові активіста, члена регіонального Меджлісу кримськотатарського народу Ервіна Ібрагімова. «Справу Ервіна Ібрагімова ми готуємо для подачі в Європейський суд з прав людини. Йдеться ще й про нелюдське поводження з його батьками, які страждають вже рік, - акцентує Таміла Ташева,  співзасновниця і координаторка «Крим SOS». – Наразі по Ервіну все глухо. Справу перенаправили з Криму до віддаленого регіону Російської Федерації. Батько Ервіна Умер мало не кожного дня звертається до слідчого, який не дає йому жодних відповідей. Тому Умер постійно працює, зокрема з міжнародними організаціями, наприклад, через нас і намагається розповідати про те, що сталося з його сином».

«ДО НАС НІХТО НЕ ВИЙШОВ»

За час проведення кампанії Find&Free активісти направили до різних структур 61 звернення щодо насильницьких зникнень. Звертались до державних органів України, міжнародних організацій і, звісно, до російської влади. «Коли ми готували цю акцію, чули, як у посольстві хтось грав на фортепіано. Тож люди там є, працюють. І за весь цей час до нас ніхто не вийшов, не поговорив з нами. Таку саму реакцію ми отримуємо від Російської Федерації загалом», - коментує Таміла Ташева. Між іншим, під час акції з-за привідкритих жалюзі на другому поверсі посольства за подією спостерігали двоє людей.

«Ми працюємо з прокуратурою Автономної Республіки Крим (нині розташовується у Києві. – Авт.). Після того, як ми відправили до них запити, вони відкрили провадження по чотирьох зникненнях. За інформацією Національної поліції України, вони відкрили провадження по 40 справах і стежать за цим процесом, - продовжує Таміла. – Ефективного розслідування зникнень Україною немає. З одного боку, українська влада не має доступу до Криму, а з іншого, ми розуміємо, що окремі справи могли б рухатися трохи швидше».

«ЗВИЧАЙНА ПРАКТИКА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ»

Зараз у «Крим SOS» готують до передачі Державному департаменту США інформацію по десяти людях, причетних до насильницьких зникнень на території Криму. Активісти прагнуть, щоб проти цих осіб запровадили персональні санкції. Власне, деякі з цих людей, як-то самопроголошений «прем’єр-міністр» Криму Сергій Аксьонов вже є у санкційних списках, когось ще немає. «Безпосередньо Аксьонов віддавав накази, наприклад, по Андрію Щекуну. Андрій є кримським активістом, який на початку березня 2014 року десять днів провів у полоні окупаційного режиму. Той самий Безлер спочатку «відрізнився» у Криму і потім почав діяти на території окупованого Донбасу, - перераховує Таміла Ташева. – Йдеться про людей, які мають пряме відношення до окупаційної влади або є її агентами. Це учасники формувань козаків, так званої кримської самооборони тощо».

Рідні зниклих безвісти відчувають тиск окупаційної влади. Людей попереджають, що їм краще не вдаватися до активних дій. Тож зникнення, про які знають активісти, цілком імовірно, є лише верхівкою айсберга. «Не так давно до нас прийшов лист з Кіровської області в Російській Федерації. У листі розповідається, що людину викрали з території Криму ще у 2014 році і зараз вона перебуває в ув’язненні на території Росії. Зараз ми деталізуємо цю інформацію, - ділиться Таміла Ташева. – Знаємо випадки, коли люди не розповідають про зникнення близьких, бо бояться тиску на інших своїх дітей. Тож підозрюю, що таких зникнень на території Криму було набагато більше. Це звичайна практика Російської Федерації, яку вона використовувала, наприклад, у Чечні – там ішлося про тисячі зниклих».

«ВИЙДЕМО І В 13-ИЙ, І В 14-ИЙ РАЗ»

Вікторія Савчук з «Крим SOS» приходить на акції до російського посольства щомісяця. Участь у цих заходах вважає своїм громадянським обов’язком. «Для мене це є можливістю проявити солідарність з людьми, які страждають від репресій у Криму, - стверджує Вікторія. – Мені не все одно, що відбувається на півострові. Не все одно, що відбувається з усіма жителями Криму, якою буде доля нашої території, сьогодні окупованої. Складно прогнозувати, як розвиватиметься ситуація. Нам треба завжди бути готовими не тільки реагувати на виклики, але і працювати з громадянами на материковій частині України, щоб вони розуміли, що відбувається в Криму». Вікторія впевнена, що зрештою до російської влади достукаються.

До речі, у «Крим SOS» звертають увагу на позитив – останнім часом на півострові не фіксували нових насильницьких зникнень. Таміла Ташева резюмує: «Ми не можемо похизуватися, що зниклі люди знайдені, а причетні до цих злочинів – адже в деяких випадках ми знаємо, хто це робив – понесли відповідальність. Але ми точно знаємо, що протягом цього року інформація про такі злочини не зникла з порядку денного. Тому ми будемо продовжувати ці акції. Вийдемо і в 13-ий, і в 14-ий раз».