Це поновлення знакового твору «На Русалчин Великдень» Миколи Леонтовича-Мирослава Скорика, який завдяки підтримці Українського культурного фонду здійснили: український фольклорно-етнографічний ансамбль «Калина» під орудою генерального директора Геннадія Андрющенка, режисер Олексій Кужельний, диригенти Михайло Пікульський та Світлана Чередніченко, балетмейстер Ганна Андрющенко, солісти — Олена Кумановська (Нова Русалка), Дмитро Фощанка (Козак), Тетяна Кумановська (Стара Русалка), Любов Кобко (Господиня), Катерина Канонишина (Дівчина), Анастасія Хілько, Валерія Хабарова, Аліна Сердека, Наталя Жвінклієне, Алла Рибак, Оксана Рожанська (русалки) та інші артисти ансамблю «Калина», що виконували ролі парубків та дівчат, русалок, лісові страхіття...

Нагадаємо, над своїм першим великим симфонічним твором — народно-фантастичною оперою «На Русалчин Великдень» за однойменною казкою Бориса Грінченка — композитор Микола Леонтович розпочав працювати  у 1919 році.

Як згадували друзі Миколи Дмитровича, серед яких були Кирило Стеценко та Павло Тичина,  29 жовтня 1920 р. у Тульчині  вони почули перший акт опери «На русалчин Великдень», яку маестро планував розширити до триактної. Але не судилось — 23 січня 1921 р. композитора застелив агент ВЧК Афанасій  Грищенко (текст рапорту, що розкриває ім’я вбивці композитора, було оприлюднено лише у 1990-х)...

До 100-річя з дня народження Миколи Леонтовича у 1977 р.  відомий український композитор Мирослав Скорик закінчив оперу. Він зробив нову редакцію спеціально для виконання ансамблями «Калина» та «Благовість» Прем’єра  відбулася на сцені Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва (Київська опера).

Нині до 100-річчя написання опери та на вшанування пам’яті Мирослава Скорика поновлення феєрії представили у холі Жовтневого палацу.

Сюжет лібрето фантастичний, побудований на народному повір’ї, і трохи нагадує тему «Майської ночі» Римського-Корсакова та «Лісової пісні» Лесі Українки. Головною ідеєю опери є кохання, адже саме воно рятує Козака від смерті, яку йому готували русалки вразі, якщо він не відгадає їх загадку. Партію Козака виконав  Дмитро Фощанка, а Олена Кумановська роль Нової  Русалки.

Це було оновлене «прочитання»  опери-феєрії, де показані два світи — реальний і містичний.

За словами авторів проєкту, «ця постановка — ще один крок до збереження та відродження кращих надбань української культури, глибинне коріння якої — у життєдайному вічному народному фольклорі».

«Те, що дійство «На Русалчин Великдень» ми  показали глядачам напередодні Різдва, то  це просто казкова історія. Я вважаю, що «Майську ніч» не обов’язково треба ставити саме у травні, — каже режисер і сценограф дійства Олексій КУЖЕЛЬНИЙ. — Наша феєрія  створена перш за все тому, що опера є дуже цікавою, а по-друге, зараз усі театральні постановки треба робити швидко бо ніхто не знає  коли їх вдасться показати глядачам через пандемію CОVID-19 і різні карантинні обмеження, а ще по переду нас чекає нокдаун у січні. Ансамбль «Калина» має потужні творчі сили,  вони працюють у різних жанрах, а тому разом ми змогли продовжити роботу над феєричною музикою Леонтовича. Саме з «Калиною» пов’язано те, що цей твір класика закінчив наш сучасник Мирослав Скорик. Хоча обряд не новорічний, але він цікавий для публіки різного віку бо там є академічна і фольклорна музика. Коли нарешті коронавірусна епопея закінчиться, то  у нас є мрія показати оперу десь на природі»...

У сценографії  використовували  лозу, очерет, що додає барв музичним сценам — хороводам, танцям русалок. М’який ліризм тут межував  із грайливістю та просвітлено-ніжними образами.

Партію Козака виконав зірка Київської опери Дмитро Фошанка, який приймав також участь у першопрочитанні опери. Хоча хол палацу не дуже добре вдалося визвучити, але Дмитро вправся із складним завданням і його голос, кожна фраза — було чути, що не скажеш про  інших вокалістів...

ПАРТІЮ КОЗАКА ВИКОНАВ ЗІРКА КИЇВСЬКОЇ ОПЕРИ ДМИТРО ФОЩАНКА, ЯКИЙ ПРИЙМАВ ТАКОЖ УЧАСТЬ У ПЕРШОПРОЧИТАННІ ОПЕРИ

—  Не все відразу вдається — на жаль, — зізнається О. Кужельний. —  У майбутньому зміниться не лише сценографія, а й відбудеться корекція костюмів. Планувалося, що оперу ми  покажемо у фоє Київської опери, але там вже почалися новорічно-різдвяні вистави, а тому прийшлося шукати нове місце. Ми дякуємо керівництву Жовтневого палацу за те, що  прем’єра відбулася у них. Так як вибудовували постановку  на кругле фоє Київської опери, то у палаці почали адаптовувати оперу на півкруглий хол палацу. Мені дуже хотілося, щоб прочитувалось глядачами сонячне коло, коло життя, життєві цикли і з’єднати це все  до купи. В останню хвилину нам прийшлося пересаджувати оркестр бо звук губився... Але головне, що дійство все ж відбулося. Можливо у майбутньому вокалісти будуть виступати з мікрофонами. А пандемія коронавірусу  колись закінчиться, і тоді ми  будемо думати про нові локації опери, наприклад, показати  у Мамаєвій Слободі, або на Трухановому острові, чи ще десь  на природі, на пленері, аби декораціями стали натуральні трави, лоза, та інші. Музика Леонтовича — чудова! Вона не полишає і приємно те, що після вистави деякі глядачі її наспівували...

— Хочу нагадати про історію постановки, радше, про оркестровий варіант опери Миколи  Леонтовича, що його здійснив незабутній Мирослав Скорик, — каже  Леся ОЛІЙНИК, мистецтвознавця. —  Ідея її сценічного втілення на сцені Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва належить колишньому директору та художньому керівнику Українського фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина» Валентину Козаченку. Понад 15 років тому він звернувся до Мирослава Скорика з проханням оркеструвати незакінчену оперу Миколи Леонтовича «На Русалчин Великдень» для колективу «Калини». Знаючи трепетне ставлення Мирослава Михайловича до історії української музики (згадаю, хоча б, його розшифрування і повернення в живий процес сучасної музичної культури львівської лютневої табулатури ХVІ ст.), згоду композитора на «оживлення» національного оперного зразка чекали без вагань. До речі, маестро  Скорик приходив майже на всі репетиції...

Результат виявився неймовірним: симфонічну партитуру перекласти всього для 12 інструментів, серед яких — струнні, флейта, кларнет, цимбали, баян і бандури — Мирослав Скорик здійснив настільки майстерно і довершено, що, здається, й сам автор опери не мріяв би про такий художній результат! Звучання оркестру виявився симфонічно-наповненим і, при цьому, з перевагою колориту саме народних інструментів. Адже музика самого оригіналу зіткана з мотивів і поспівок фольклорних зразків, хоча прямого цитування джерел й немає. Навдивовижу органічно Мирослав Скорик поєднав тембри національного інструментарію з імпресіоністичним звучанням партитури Миколи Леонтовича. До речі, критики відзначали складність і гостроту музичного викладу опери, які перевищували створене в українські музиці 1920-х.

Отже, художня сутність  музики Леонтовича-Скорика — протиставлення реального та неземного, поєднання людського і примарного — й визначають її успіх як опери фантастичної, казкової. Все останнє — режисура, сценографія, костюми мають лише доповнювати авторський задум.    

Ось такий подарунок здійснили: український фольклорно-етнографічний ансамбль «Калина», режисер Олексій Кужельний, диригенти Михайло Пікульський та Світлана Чередніченко, балетмейстер Ганна Андрющенко та вокалісти і танцівники поновивши фантастичну оперу за казкою Бориса Грінченка «На Русалчин Великдень» до 100-річчя її створення Миколою Леонтовичем та на вшанування світлої пам’яті Мирослава Скорика...