«Царство Флори» у Музеї Ханенків (фото)
Тюльпани, півонії, незабудки, маки, мальви, бульденежі об’єднані в пишний букет на натюрморті Гаспера Петера Вербрюггена ІІ. І що, що в реальному житті ці рослини квітнуть у різний час? Картина «Квіти у вазі», створена 1685 року, уособлює могутність людини, яка своїм розумом підкорює і змінює природу. «Цей натюрморт – і маніфест науки, бо тут зображені екзотичні рослини, отримані завдяки селекції, і маніфест плодючості фламандської землі, і маніфест ванітас (у перекладі з латини означає «марнота». – Авт.), бо деякі квіти в’януть», - розповідає Анастасія Мацело, співкуратор виставки «Царство Флори», завідувач наукового відділу західноєвропейського мистецтва Музею Ханенків. Розкіш намальованого букету свідчить, що твір міг бути весільним подарунком.
ВИМІРИ ОФЕЛІЇ
На виставці «Царство Флори» об’єднали живопис, графіку, декоративне мистецтво, скульптуру. Твори, що ніколи не показували ані в постійній експозиції, ані на виставках – мармуровий барельєф «Офелія» авторства Сари Бернар, портрет Сюзанни Анріетти Лотаринзької в образі Флори і «Букет квітів» Бартоломео Бімбі.
«Сара Бернар, одна з найвеличніших актрис кінця ХІХ – початку ХХ століття, була також скульптором і живописцем, тоді це було модним явищем. Бернар була доволі талановитою у цьому, брала уроки у скульпторів, створила кілька знаних робіт. Образ Офелії вона втілила і на сцені, і в скульптурі, - коментує Анастасія Мацело. – Відомо, що перший барельєф з Офелією вона зробила 1880 року і подарувала його Данії, театру у Копенгагені. Ця робота досі прикрашає фойє театру. Сара Бернар створила ще два скульптурних зображення Офелії, одне з яких подарувала другу, австрійському художнику Гансу Макарту, а третє повезла на Всесвітню виставку у Чикаго 1893 року. Наша «Офелія» - та, що подарована Макарту. Коли він незабаром після цього помер, розпродавали його колекцію, є її каталог з цією роботою. Богдан Іванович Ханенко був на цьому аукціоні, придбав кілька творів. Про придбання «Офелії» не було відомо, але до потрапляння в музей вона зберігалась у місці, пов’язаному з Терещенками, родичами Ханенка».
Нещасна наречена Гамлета вирізьблена з каррарського мармуру. Білосніжний барельєф густо оздоблений квітами: трояндами, анемонами, стокротками і фіалками. Вони тут не просто для краси, це символи любові, смерті, чистоти і вірності.
РАЙСЬКІ «ШПАЛЕРИ»
Один з найдавніших експонатів виставки – гобелен початку XVI століття. На ньому виткано палац у віддаленні, на передньому плані – галявина з квітами і деревами. Такі килими називають мільфльорами, що французькою означає «тисяча квітів». Справді, на гобелені з виставки – розсипи маргариток, нарцисів, дзвіночків, а ще гостролист і яблуня.
Між іншим, ставлення до таких творів було доволі утилітарним. Подібні гобелени були чимось на кшталт шпалер. «Уявіть тогочасний палац: страшно, похмуро, холодно. Треба створювати затишок. Тому майстрам замовляли набори гобеленів, які мали закривати всі стіни. Не гребували прорізати у них діри для вікон і дверей, їх можна було згорнути та перевезти в інше місце, - додає Анастасія Мацело. – А квіткову галявину тут зобразили, бо середньовічне мистецтво дуже любило квіти. Багато в чому це пов’язано з ідеєю раю з квітами. Життя тоді було важким, залежним від циклів природи. Оранжерей не було, взимку за квітами сумували. Тому квіти асоціювалися з новим життям, благополуччям, чимсь гарним, чого чекали».
Квіти у мистецтві – не просто «щось красиве». Це і символ могутності правителів, які створювали парки з екзотичними рослинами, і символ багатства, у чомусь – наукового поступу, а також тлінності життя.
«Коли мене вдома питали, про що ця виставка, завжди казала, що це не тільки про квіточки. Це не більше і не менше як про життя, що вічно відроджується, а також про смерть, - зазначає Олена Живкова, куратор виставки, заступниця директора Музею Ханенків з наукової роботи. – В усіх творах, присвячених квітам, ви відчуєте щось від скінченності буття, бо життя тим і прекрасне, що воно таке коротке, а втім – прекрасне».
Виставка «Царство Флори» триває у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків до 31 травня.