У Львові представили творчий доробок Ореста Манюка
Виставку відкрили у Палаці мистецтв (вул. Коперника, 17), і присвячена вона 60-літтю від дня народження Ореста Ярославовича. На полотнах – чи не уся палітра вражень від мандрів, котрі дуже полюбляє художник, і це, зокрема, пейзажі великих і не дуже міст, також, звичайно, Карпат та рідного Львова, а ще – зображення старовинних замків та натюрморти із квітами. Загалом у ювілейній експозиції – понад сотня робіт, найстарша з яких – 1986 року…
Орест Манюк працює у жанрі станкового олійного малярства. Випускник відділу художньої кераміки Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (тепер – Львівська академія мистецтв). Взяв участь у 120 всеукраїнських та міжнародних виставках. Мав 14 персональних виставок. Роботи митця зберігаються у музейних та приватних колекціях 35 країн.
На думку історика мистецтва Романа Яціва, Орест Манюк – художник особливого життєвого тонусу, з яким він долає будь-які психологічні чи географічні бар’єри. «Стрімко міняючи локації «місця», він означує траєкторії свого світовідчування, – зазначає професор Яців. – За десять останніх років цей духовий вектор творчого розвитку художника скріпився глибшими інтуїтивними проникненнями. Багатша колірна палітра, сонценосна настроєність новоосвоєних просторів синтезувались з життєствердною позицією автора, що й вирізняє його з-поміж інших сучасних практиків малярства. Впевненою ходою Орест Манюк долає пасивні стани духу. Його погляди скеровані до гострих інтонацій зі самих глибин екзистенції. Манера письма кристалізується синхронно до кожної нової професійної задачі. Він не зупиняється в пошуках способів пізнання таїн гармонії, знаходячи їх у множинності мотивів і середовищ в оптиці кордоцентризму».
Роман Яців вважає, що сьогодні Орест Манюк проходить ще одну важливу дистанцію від ілюзій до глибинних внутрішніх нуртів, де запліднюється його творча пристрасність: «Погляд зі середини проектує на річки і гори, храми і замки, села і мегаполіси – ту духову субстанцію, в якій життєвий простір набуває універсальності і з якого проглядаються нові вершини невпізнаного, що невдовзі стане черговим пунктом його авторських мандрів».