Не всяка експозиція змушує замислитися. Та, прийшовши на виставку фоторобіт видатного українського графіка Андрія Чебикіна, потрапляєш саме в таке місце. Зі зрозумілими натюрмортами й пейзажами сусідують геть незбагненні з першого погляду абстрактні зображення. Одне з них нагадує тканину (радше м’язову, аніж ткане рядно); інше — магму, що, вилившись з жерла вулкана, поволі стигне, утворюючи химерні візерунки; третє — вогонь... Кожне з зображень має якусь особливу суґестивну силу. І то — таку потужну, що, прийшовши додому, ще довго «бачиш» їх перед очима, немов закарбовані в свідомості. І міркуєш, намагаючись вловити їхню суть. Аж тут... Еврика!

ВІД НАТУРИ ДО НАТУРФІЛОСОФІЇ

Відомо, що вигук «Еврика!» значить «Відкрив!» й належить давньогрецькому ученому Архімеду, який пережив осяяння (чи інсайт). Та тут варто згадати кількох інших давньогрецьких мислителів, чий інтелектуальний шлях, як видається, здатен пролити світло на творчі пошуки Андрія Чебикіна. На еволюцію його творчості.

Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Геракліт... Усім відомі ще зі студентської лави прізвища цих давньогрецьких натурфілософів, які пробували віднайти першооснову всього сущого. Тобто знайти за конкретними, видимими речовинами й речами — першоречовину; першопричину, що лежить у основі видимого різноманіття. Так вони дійшли до уявлення про стихії, що породжують усе суще. Фалес вважав, що такою стихією, єдиним началом, була вода. Анаксимен її бачив в повітрі, а Геракліт — у вічно живому вогні, який то спалахує, то загасає. Але далі за всіх у своєму філософуванні пішов Анаксимандр, який спробував подумки піднестися над будь-які якості, характеристики й риси такої стихії. Відірватися від матеріальної основи. На його думку, начало, яке лежало в основі всього, не було ані водою, ані повітрям, вогнем чи землею. Таким началом повинно бути щось геть без’якісне, нескінченне й безмірне. Грецькою він це назвав «апейроном».

Переглядаючи світлини Андрія Чебикіна з виставки «Візії», спостерігаєш такий само шлях. Ось — світлини, які зображують щось із натури (себто з природи). Ось — вигини тіла людини; а ось — краєвиди. Але видимих і намацальних форм видається митцеві замало — й він рушає в пошуки першоформ і першопочатків. Ось він змальовує вогнище. Але згодом рушає ще далі — в пошуках апейрону.

МИСТЕЦЬКА ІНТУЇЦІЯ

Назва виставки «Візії» є, поза сумнівом, невипадковою. Але йдеться не про фізичний зір, не про фізичне бачення. Зрештою, першоначало, отой апейрон годі розгледіти фізичними очима. Для осягнення його сутності може стати в пригоді хіба «третє око», чи то пак — інтелектуальний зір, або ж мистецька інтуїція.

Андрій Чебикін беззастережно їй віддається. Він відривається від предметних форм і пірнає в пізнання непізнаваного.

Власне, сам Андрій Чебикін, розповідаючи про те, як відбувається процес фототворення, наголошує на тому, що всього лиш «схоплює» образи в тих речах, які оточують інших людей. Та вони їх не помічають. Звичайна людина проходить повз і не бачить... А я побачив образ в шматку стіни, штукатурці — і мене це захоплює».

«На цій виставці ми бачимо цінність художника в розумінні світобудови. Тут представлені космічні метафоричні теми і фактури, які наближають глядача до цього маленького світу. І водночас цей маленький світ — то великий космос нашого життя. Це космічні метафоричні теми», — характеризує побачене художник Олександр Ковальчук.

Його підтримує Ірина Вештак-Остроменська. Вона переконана, що погляд Чебикіна — це особливе бачення довколишнього світу і, здавалося б, найбуденніших речей. Але вони, власне, й наближають нас до першооснови.

«Виставка Андрія Чебикіна «Візії» — це прекрасна можливість для відвідувачів побачити навіть не те, як художник щось «створює», а побачити, як художник думає, відчуває і як реагує на дуже короткі спалахи — рефлексії в свідомості, — розповіла на відкритті художниця. «Ми маємо можливість познайомитися з цією неймовірно тонкою роботою, яка народжується десь у підсвідомості художника. І побачити, як він навіть у найнесподіваніших та в найпростіших речах «зчитує» посили, які буквально є проникненням у космос, у макрокосмос, у мікрокосмос. Це «вихвати» моментального прозріння», — ділиться Ірина Вештак-Остроменська.

25 РОБІТ

У Центральному будинку художника представлено 25 світлин митця. Значення мають не лише зображення, а й їх невипадкове розташування поряд. Фотороботи подаються блоками й у такий спосіб краще розкриваються одне одним — і за допомогою ліній, і за допомогою кольорів. В експозиції — і відфотографовані та оброблені в фотошопі зображення природи, яка є саме тією сумішшю чотирьох названих стихій; і зображення «голих» стихій — скажімо, палаючого вогню з деревиною. Але, вочевидь, у деяких серіях, зокрема, в «Монотипіях» автор робить спроби й безпредметного мистецтва. І так з’явилися саме ті «виражальні» рефлексії автора, які схожі на без’якісне, безпредметне першоджерело. Що є основою світу. Як розповідає Андрій Чебикін, серія «Монотипії» це спроба саме художнього мистецтва, яку митець здійснив у 1970-х роках, ще будучи студентом. Отже, завдяки цим метаморфозам можемо стверджувати, що митець підіймається з рівня наслідувача до рівня творця, зі своєю особливою візією.

Поспішайте відвідати виставку «Візії» Андрія Чебикіна, що експонується в Центральному будинку художника на вул. Січових стрільців, 1/5, до 11 березня.