Люблю знайомитися з найпершими відвідувачами  фотовиставок «Дня», які приходять навмисне зарано, аби зосередитися на побаченому. І часто це  виправдано, бо учора на презентації кращих світлин Міжнародного фотоконкурсу «Дня» у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі  Українки був не  просто аншлаг, а переаншлаг. Приємно бачити тут людей, які  давно читають газету «День», пропагують її, поширюють. І  радості додають зграйки студентів, учнів, які також навмисне прийшли трохи раніше, аби побачити те, про що стільки чули. Як от, наприклад, другокурсниці з математичного факультету університету

Інна СТОЦЬКА і Юлія ЖАЛОВАГА:

– Ми вдруге на фотовиставці «Дня» у нашому універі, і емоції щоразу різні. Відчуваємо, що  суспільство давно втомилося від неоголошеної війни на сході, часто люди живуть просто у паралельних світах, в одних є ця війна, а в інших – спокій і мир, і вони з цієї  оболонки, в яку себе закутали, не хочуть і виходити. Але може статися так, що й доведеться... Світлини нагадують про війну, про те, що всі ми у цій ситуації – ранимі. Але як радісно бачити тут  чимало і світлин із зображенням дітей, їхніми безпосередніми емоціями! Вони наче стверджують, що після війни  завжди настає мир, і ми його таки дочекаємось. Дякуємо за емоції, за побачене, яке зворушує.

Роман НОВОСАД, учень ліцею-інтернату Волинської обласної ради, дописувач «Дня»:

– Фотовиставка «Дня» у Луцьку – подія дійсно непересічна. На неї зібралася чи не вся творча еліта Волині. Можливо тому, що тут видання має неабиякий авторитет. «Газета «День» – це одне із небагатьох сучасних видань, яке залишається об’єктивним, не має в собі «жовтухи». Такі заходи мають велике значення зараз, – поділився зі мною своїми враженнями відомий письменник та журналіст, автор національного бестселеру «Століття Якова» Володимир Лис. – Я бував на всіх фотовиставках «Дня», навіть написав есей про ці події, адже знаю Ларису Івшину ще із часів, коли вона проходила практику у «Радянській Волині». Мені особливо імпонує ця газета».

І політики, і журналісти, і учні шкіл, і студенти, і священики – усі долучилися до культурного простору, переосмисливши таким чином приналежність до духовних скарбів нації. На багатьох світлинах виставки – звичайні люди із своїми проблемами. Це і є, напевно, родзинкою такого заходу. Але викликом сьогодення є те, що значна частина виставки присвячена неоголошеній війні на сході України. Ці світлини, без сумніву, нікого не залишили байдужим.

У кінці виставки мав можливість поспілкуватися з головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною. Подякував їй за те, що не лише публікує статті досвідчених журналістів, а й дає можливість молоді спробувати себе, відкрити у собі нові таланти. А це велике значення має, адже саме за новою зміною – майбутнє України. І доля народу сьогодні, як ніколи, залежить від позиції та поглядів прийдешніх поколінь. Тому направду мудрим і правильним є рішення «Дня» передати матеріали та книги із виставки  у шкільні бібліотеки. Там вони торкнуться тих, хто зараз лише формується як громадянин. Як сказав письменник і журналіст Андрій Бондарчук (завдяки фотовиставці познайомився з цікавими людьми), «потрібно, щоби до влади прийшли дійсно патріоти України». Мені здається, що не просто «патріоти на словах». Ті, хто буде чесно працювати на благо народу, а не «гребти під себе». І тому видання «Дня» сіють у дитячій душі те зерно, яке згодом проростає великою повагою та самосвідомістю.

Серед багатьох видань «Дня» я придбав собі книгу Миколи Хвильового «Україна чи Малоросія». Як виявилося, не випадково. Саме він колись, у часи розквіту тоталітарної системи, не побоявся відкрито сказати: «Геть від Москви! Дайош  цивілізовану Європу!». Так само зараз газета «День» відкриває українцям європейські цінності, виводить їх із стану «хохлів-малоросів», що сліпо довіряють новим політичним гаслам.

Насамкінець, хочу додати, що матеріали виставки потрапили і до мого рідного Волинського ліцею-інтернату. У його невеликій бібліотеці уже чимало видань газети «День», зокрема збірник «Україна Incognita», книга Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене…» та багато інших. Прикметно, що ніколи я не можу застати усіх цих видань у читальні. Вони постійно на руках. А це значить, що їх люблять, їх перечитують і, як наслідок, вони залишають в людині певний слід. Це поодиноке свідчення того, що добра справа, яка робиться з любов’ю, не може бути марною.

Костянтин СЕМИЦЬКИЙ, учасник міжнародних фотоконкурсів газети «День», Луцьк:

– На фотоконкурс «Дня першого разу мої світлини не пройшли, однак за другим разом пройшли три мої роботи і дві з них отримало відзнаки, одна з яких від програми розвитку ООН в Україні. Часто доводилось чути, що в нас в місті мало що є знімати, однак, на мою думку, цікаве можна знайти завжди. За два роки участі у виставці були відібрані  8 моїх робіт, більшість з яких і зняті саме у Луцьку. Приємно бачити такий цікаво-захопливий і потужний конкурс у нашому місті. Здається, якщо зараз АТО, то і світлини повинні відображати біль війни. Але Україна велика: є захід і схід, є північ та південь. Представлені роботи на виставці якраз і відображають життя всієї України. Кожен глядач знайде своє: і той біль від подій війни, і радість від дитячого сміху, красу нашого краю (дуже сподобалась світлина «Сердце Карпат» Євгена Малолєтки).

Перший раз у нас в Луцьку був на виставці минулого року, приємно бачити, що цього року глядачів побільшало порівняно з попереднім, все-таки людям не байдужа доля нашої країни. Хотілось би вірити, що наступний конкурс буде з таким довгоочікуваним миром! Хочеться організаторам побажати з кожним роком багатіти на цікаві світлини і доносити кожному про ті події, що змінять нашу країну на краще! І Ларисі Олексіївні – творчих успіхів, цікавих проектів, гарних та цікавих видань!

Ольга БУЗУЛУК, прес-секретар у патрульній поліції Луцька, асистент кафедри соціальних комунікацій факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки:

– Чергова фотовиставка «Дня», як завжди, унікальна. Мене особливо вразили світлини, де є земля і де є діти. Земля – це для мене дуже близька константа, адже коли жила з батьками в селі, завжди працювала на землі, продовжую цінувати цю непросту працю звичайних людей. І нині, коли земля поливається кров’ю наших військових, – це так боляче. Бо скільки вже тієї крові вона в себе всотала, а кров все продовжує литись. І, знаєте, важко читати слова, що без цієї пролитої крові не було б змін і поступу, але, на жаль, так і є. На жаль, потрібно дуже багато крові пролити, щоб люди зрозуміли головне, щоб зрозуміли важливість боротьби, значення перемог. І, на жаль, кров ще литиметься. Сподіваємось, недовго…

Діти – це давно тема для мене близька. По-перше, тому, що їх у мене є двоє. По-друге, ми в проекті «Меценати для солдата» давно опікуємось дітьми загиблих бійців. По-третє, виклики, пов’язані з дітьми, є дуже частими для патрульних поліцейських, адже я працюю прес-секретарем патрульної поліції і добре це знаю. Завжди дуже ніжним є все, що пов’язане з дітьми. І дуже боляче, коли з ними щось негаразд. Я не можу собі уявити, що зараз у моїх дітей не стане батька, адже вони його безмежно люблять і поважають. І тому в мільйон разів гірше переживати ці болі в очах дружин та дітей загиблих бійців. Ми дякуємо їм за те, що наші чоловіки й тати тут, поруч з нами. А їхні вже ніколи не будуть з ними – і це потрібно розуміти. На жаль, пам’ять наша коротка все одно. Все одно забуваємо, все одно порушуємо Закон (щодня, майже щогодини, по всій країні), все одно чинимо несправедливо, діємо підло і мислимо егоїстично. Процес змін досить довгий...

Буду піарити фотовиставку, закликати її відвідати і обов’язково прийду туди ще зі своїми патрульними поліцейськими!

Нагадаємо, фотовиставка «Дня» перебуватиме в Луцьку до 14 травня (вул. Винниченка, 30а, з 9:00 до 17:00, субота з 10:00 до 16:45, неділя - вихідний, вхід вільний). Приходьте і обирайте улюблену світлину!