Українськi парадокси

Однак «більшовикам» також цього дня не пощастило. Цілий ряд поставлених на голосування питань набирали від 183 до 224 голосів. Однією з причин, чому більшість виявила свою повну недієздатність, безумовно, стало припинення членства у ньому Володимира Сивковича, а також ще чотирьох депутатів, які вирішили бути солідарними з ним — Олега Беспалова, Володимира Демехіна, Михайла Сятині, Кирила Поліщука. У зв’язку з цим представник фракції партій Промисловців і підприємців і «Трудова Україна» Дмитро Табачник заявив про необхідність «приструнити» МВДешників, сказавши, що якщо парламент не розгляне звіт керівництва МВС про застосування сили до депутата Володимира Сивковича, «може вiдбутися безповоротний процес припинення членства у більшості».

Нездатність більшості (а фактично — вже і «не більшості», оскільки після припинення членства п’яти депутатів у ній залишилося тільки 225 членів. Щоправда, є версія, що 226-й член уже є. Не виключено, що це сам спікер Володимир Литвин) проводити рішення у залі не могла не припинити процес перерозподілу комітетів. Як сказав кореспонденту «Дня» лідер депутатської групи «демократичні ініціативи» Степан Гавриш, перерозподіл комітетів на даний момент не є першочерговим завданням більшості. Замість цього, за словами пана Гавриша, найбільш актуальним завданням є «створення програми більшості». Інакше кажучи, більшість повинна для початку розібратися з проблемами у відносинах між окремими своїми елементами, і лише потім братися за всі інші. А проблем у більшості, треба визнати, поки достатньо. Мабуть, головним джерелом напруження є прагнення окремих фракцій що б не було «вирвати» для себе бюджетний комітет, а також, не виключено, і прем’єрський пост. Про заявлені претензії у сфері бюджету і до економічної політики уряду загалом фракції «Регіони України» Раїси Богатирьової ми вже писали. У зв’язку з цим вельми цікавим є також висловлювання політолога А. Кордуна, який в інтерв’ю iнтернет-виданню Part.org.ua заявив: «Донеччани на сьогоднішній день володіють достатнім ресурсним потенціалом для того, щоб, принаймні, перекупити деяких депутатів, тільки б ті залишили нинішню парламентську більшість». Звичайно, наполягати на тому, що припинення членства у більшості п’ятьох депутатів було організовано саме тим способом, як передбачає експерт, немає підстав. Однак у стихійність згаданого демаршу в сьогоднішній ситуації повірити важко.

Утім, парламенту вдалося прийняти учора найважливіше для життя країни рішення з усіх намічених на порядку денному — у першому читанні було прийнято проект державного бюджету на 2003 рік. За це рішення проголосували 279 народних депутатів. Подібний результат став можливий завдяки участі у голосуванні «Нашої України», 93 з 110 членів якої проголосували «за». Пояснити цей вчинок «нашоукраїнців» можна, думається, частково тим, що прихильники Віктора Ющенка зацікавлені зберегти за собою бюджетний комітет, у «битві» за який зчепилися, і поки безуспішно, 5 iз 9 фракцій більшості. Що ж до минулих посягань «НУ» на прем’єрське крісло, то з думкою про нього вона навряд чи розлучилася, — однак «синиця в руці» на даний момент все ж, імовірно, важливіше. З цього погляду будь-які ускладнення навколо бюджетного процесу «Нашій Україні» не на руку. Підтримали бюджет 8 з 9 фракцій більшості. Єдиним членом «дев’ятки», що не підтримав проект бюджету- 2003, стала група «Регіони України», яка вже не приховує своїх претензій. Цей факт практично знімає питання про те, хто з членів більшості створив безвихідну ситуацію з визначенням належності бюджетного комітету.

Результати голосування стосовно бюджету дали черговий імпульс розмовам про можливість якоїсь іншої конфігурації більшості. Так, лідер фракції партій Промисловців і підприємців і «Трудова Україна» Сергій Тігіпко висловився за поновлення переговорів з «Нашою Україною». На його думку, досить 3—4 днів інтенсивних консультацій, щоб у понеділок з’явилися нові ініціативи. У зв’язку з цим потрібно відзначити, що на нинішньому етапі питання про можливу участь у більшості «Нашої України» знаходиться, в основному, в її власних руках. Бо, навіть незважаючи на внутрішню кризу, навряд чи члени більшості погодяться прийняти до своїх лав блок Віктора Ющенка на тих ексклюзивних умовах, на яких наполягає сам пан Ющенко. Хоч, безсумнівно, зусилля до початку діалогу повинні докладатися з обох сторін, тому що, як показує досвід, для нормальної роботи парламенту необхідний компроміс між основними гравцями.