Україна старіє
Остаточні підсумки перепису всієї України (проводився з 5 по 14 грудня минулого року), які статистики обіцяють оприлюднити у листопаді цього року, ризикують виявитися неактуальними. Як підтвердили «Дню» в Державному комітеті статистики, шість місяців 2002 року скоротили кількісний склад населення країни більш, ніж на двісті тисяч. За цей період у країні народилися 185,92 тис. осіб, тоді як 385,557 тис. пішли з життя.
Така маловтішна тенденція вже давно перестала когось дивувати. Крива чисельності наших громадян стабільно падає, починаючи з 1993 року. Якщо в 1989 населення держави становило близько 51,7 млн. осіб, у середині 2001-го — близько 49,1 млн., то, за попередніми оцінками, на 1 липня 2002 року в Україні проживало 48,416 млн. осіб. Проводячи аналогії з роком попереднім, мабуть, єдине, що відрізняє результати роботи демографів у першому півріччі цього року, то це те, що кількість померлих перевищила кількість новонароджених у всіх регіонах країни (у 2001, нагадаємо, винятком була Закарпатська область).
А холоднокровні експерти навіть схильні розглядати скорочення нашої нації, яка ще не встигла сформуватися, у контексті загальної тенденції скорочення чисельності населення більшості держав Європи. На цьому, наприклад, нещодавно наполягала заступник начальника управління статистики населення Ольга Остапчук, пояснюючи високі коефіцієнти смертності і низької народжуваності в Україні об’єктивним процесом «старіння населення».
Подібного погляду дотримується і доктор економічних наук, професор Києво-Могилянської академії Ірина Прибиткова. На її думку, реалії економіки України і зумовлені ними соціальні труднощі хоч і впливають на демографічні процеси (створюючи передумови для «відкладених» шлюбів і «відкладеного» народження дітей), але є далеко не визначальними у цьому питанні. Коріння проблеми слід шукати у площині демографічної структури українського суспільства. «Серед населення України велика кількість немолодих людей, що, зрозуміло, не може не впливати на демографічні процеси», — підкреслює вона.
Дає наука й інші пояснення причин того, що відбувається. Завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАН, доктор економічних наук Юрій Саєнко вважає паралелі між демографічною кризою в географічно європейській Україні і цивілізованими європейськими державами доречними тільки частково. Річ у тому, що у високорозвинених країнах зниження кількості населення, як правило, супроводжується покращанням якості життя. Там говорять про демографічний перехід до нового типу суспільства, визначальними характеристиками якого є збільшення середньої тривалості життя, прагнення до кар’єрного росту, підвищення стандартів споживання, домінування однодітних сімей над багатодітними і т. д.
Ми ж такої залежності поки не спостерігаємо. Ні, до кар’єрного росту прагнуть багато. Молодята все частіше вважають за краще почекати з потомством. Але стабілізація економіки і дворічне зростання ВВП мало позначилися на якості нашого життя. А все більш стрімке скорочення населення України характеризується зниженням середньої тривалості життя чоловіків і жінок (у середньому на п’ять років), високих показників вбивств і суїцидів, погіршенням медичного обслуговування, екологічної ситуації.
