Горимо...
Запахом горіння торфовищ у даний момент «насолоджуються» жителi ще п’яти населених пунктів у Київській області. Долітає вiн і до столиці — вранці і пізно ввечері нічим дихати жителям Куренівки і частини Оболонського масиву, причому, як повідомляє Гідрометцентр, у найближчі три дні напрямок вітру не зміниться. Окремі епіцентри пожеж виникли на території загальною площею у 32 гектари. Минулої суботи від того, що з торфовища перекинувся вогонь, згоріло, за словами сільського голови Абрамівки Василя Новиченка, близько 20 га лісу. Позавчора на очах у столичних журналістів, що прибули на місце пожежi, загорілося пшеничне поле — добре, що поряд опинилися люди, які не допустили поширення полум’я. На щастя, за даними Міністерства з надзвичайних ситуацій, загрози населеним пунктам пожежі не становлять.
Горіння торфу для жителів сіл, близько розташованих до його покладів, — річ, можна сказати, буденна: загоряння на торфовищах відбуваються щороку. Інша справа, що у багатьох населених пунктах шкоду від пожеж, а також їхню кількість можна було б зменшити, якби місцевій владі вистачало сил і коштів для раціонального господарювання. Свого часу, як розповів «Дню» начальник штабу Цивільної оборони Вишгородського району Григорій Єщенко, у заплаві річки Здвиж було побудовано систему меліорації, а місцевий радгосп, що освоїв землі, робив значний внесок у забезпечення потреб Києва овочами. На даний момент можливостей двох кооперативів вистачає на освоєння лише третини колишньої радгоспної території. Гідросистема також наказала довго жити: місцеве управління зрошувальних систем посилається на відсутність коштів для її експлуатації, канали пересохли, шлюзи не ремонтують уже близько 30-ти років, а самі конструкції розбираються любителями всього, що погано лежить, і відправляються у пункти прийому кольорових металів. Адже саме меліоративна система була головним чинником, що стримує горіння торфу: насичений водою з каналів, вiн горить не так інтенсивно.
Цього року Абрамівка гасить торфовища вдруге. Уперше вдалося впоратися власними силами. Тепер, говорить В. Новиченко, у період жнив, пожежників району залучати бояться: набагато страшніше, якщо запалає хліб — швидкість горіння така, що від пожежі не завжди можна встигнути від’їхати машиною. Складніше, за словами Г. Єщенка, стало і знаходити кошти на випадок форс-мажорних обставин: якщо раніше голова райадміністрації міг особисто вирішити питання про виділення грошей, то тепер, згідно з постановою Кабміну, подібні питання може розглядати виключно засідання райради. Часто виходить, що горить швидше, ніж приймаються рішення, іронізує співрозмовник.
На допомогу Абрамівці та іншим населеним пунктам-«погорільцям» довелося задіяти сили МінНС. За оцінками представників Міністерства, на проведення робіт знадобиться не менше тижня. На вечір 24 липня епіцентри пожежі на торфовищах вже вдалося локалізувати. Усього в локалізації вогню і гасінні пожеж беруть участь 47 осіб і 15 одиниць техніки. По периметру пшеничних полів і навколо епіцентрів горіння прокладаються могутні мінералізовані смуги (за допомогою техніки глибоко перекопують землю). МінНСівці привезли з собою і комплект польового трубопроводу для зрошування палаючих земель зі Здвижа, який проліг якраз поблизу нефункціонуючої нині меліоративної системи селищ.
В Україні, крім Києво- Святошинського, Іванківського і Вишгородського районів, самозаймання торфовищ відбувалося у Житомирській, Рівненській, Чернігівській і Волинській областях.
